Тільки в дорослому віці я оцінила наскільки мені пощастило з батьками і не тільки тому, що малою якось не так оцінювала їх дії, а скоріше тому, що я навіть якось не допускала думки що в інших сім'ях може бути інша атмосфера. І тільки зараз я , і то мабуть не до кінця, оцінила які в мене золоті тато і мама і що то за праця виховати трьох дітей досить непоганими людьми (як я скромно :)).

Мамо і тато, я люблю вас.
Я люблю вас за те що ви відносились (і відноситесь :)) до мене як до дитини, коли я хотіла такою побути, але при цьому відносились до мене як до рівної, коли мені була потрібна ваша довіра, за те що ви дійсно зажди ціните мою думку і підтримуєте мене в моїх рішеннях, що ви пробачали мої помилки і вірили мені.
Я люблю вас за те що ви завжди були для мене прикладом порядності, відповідальності, доброти і працьовитості.
Я люблю вас за те що ви маєте почуття гумору і смак до хорошої книги.
Я люблю вас за те що ви показали приклад того, яким повинна бути сімя, кохання і повага в подружжі.
Я люблю вас за те що ви дали мені щастя бути старшою сестрою для двох чудових братиків.
Я люблю вас за те що ви надали мені можливість отримати хорошу освіту і мати незабутні студенські роки. Так, вступала я самостійно і вчилась безкоштовно, але ж ви допомогли з вибором університету, підготували мене до вступу і моє проживання в Києві було зовсім недешевим, особливо для сім'ї двох вчителів з трьома дітьми в 90-ті роки.
і ще сотні і сотні за що..

Мамо, я все пам'ятаю. І мої унікальні новорічні костюми, і як ти сказала "Я тобі довіряю, ти себе поважаєш і не зробиш ніякою дурниці" в мої 15 років, коли я збиралась на побачення. Твої пироги і як ти підтримала мене в мій самий тяжкий період мого життя.
І тату, я теж все пам'ятаю. Мої враження від перший в моєму житті "живого перегляду" футбольного матчу на Олімпійському чи мою першу обласну олімпіаду по фізиці і твої горді : "Так, це моя доця". Як ти вчив мене кататись мене на велосипеді чи розповідав нам про зоряні сузірря.