Отримую велике задоволення дивлячись на синулю, на те як він пізнає світ, робить маленькі, але такі важливі для нього, відкриття.
---
Вступ. Тато і наші друзі\родина постарались, щоб в Дані була велика кількість автопарку на радіокеруванні, відповідно в них сідають періодично акумулятори і відповідно Влад їх міняє, міняє в присутності Данилка. Так що малий вже добре знає, що коли якась машинка перестала їздить - несемо до тата, беремо відкрутку і міняємо батарейки\акумулятори.
А на днях Даня грається зі звичайно машинкою, без радіо, возить її по підлозі зі звуками "бі-бі". А потім підходить до зарядника, витягує акумулятор звідти і намагається вставити в машинку. Зміг пристроїти тільки в кабіну :). Взяв пульт від іншої машинки і спробував направити на свою, "оновлену". Зрозуміло, що не запрацювало :). Особливо цікаво було подивитись на його лице . Не засмутився :). Типу, ок, не вийшло, але спробувати було варто.
--
А ще пригадалось як Дані було близько року і він досліджував дзеркало-дверцю шкафа. Кілька перших днів він просто підбігав, махав рукою сам до себе рукою, уважно дивився як ми з Владом підходимо до нього ззаді. Потім почав приносити різні предмети, махати ними і кидати їх, "сравнивал траектории в зеркале и вживую". І навіть кілька раз відкривав дверцю шкафу, залазив в середину, мабуть хотів точно впевнитись, шо другого Дані там немає :).