В магазині.
Даня побачивши здаля хлопчика десь його віку побіг знайомитись, ну і я за ним, але відстаю на кілька кроків. Підходимо , а жінка з якого був незнайомий малюк, каже до свого- " хлопчик, хлопчик", показуючи при цьому на Данилка. Ті хто живе на чужині зрозуміють, яке це щастя так неочікувано почути рідну мову. Бо російську в нас ще досить часто почути можна, а ось українську все-таки рідше. Ну і я до неї зі щасливою посмішкою- "Добрий день! ". В відповідь здивований погляд і польською Dobry dzień :).
Виявилось, я приняла полячку за українку ( хлопчик і там і там) , а вона мене за сильно оканадчину полячку, яка вже погано, з акцентом розмовляє польською :).