Не можна сказати що ми літали "на Кубу", по країні ми фактично не подорожували , справедливіше сказати що ми просто відпочивали на курорті, що знаходиться на території Куби.
Але все-таки я винесла багато вражень про країну і особливо про її жителів. Кубинці надзвичайно веселі, щирі . Дуже вражає рівень освіти. В всіх не просто дуже хороша англійська (включаючи садівників і прибиральниць), вони можуть підтримати з тобою розмову на будь-яку тему, дуже багато знають про інші країни і т.д. Багато симпатичних осіб жіночої статі, хоча Влад каже що на його смак вони трошки пухленькі . Можливо дійсно жіночки і мають заукруглості, але в потрібних місцях :). І вони дуже слідкують за собою, 90% жінок незалежно від віку носить короткі спіднички, каблуки, дуже модні колготки в сіточку :). Більшість може сказати пару слів російською, і ми навіть зустріли кількох, в яких російська абсолютно вільна, вони колись навчались в Радянському Союзі. Один мужчина заговорив до мене і його другою фразою було "русская?", коли я відповіла що родом з України, він гордо заявив - " у меня нюх на вас, руских и украинцев " :).
В країні страшний дефіцит товарів. Звичайно в готелі це не відчувається, там і їжа і випивка- все на високому рівні, але навіть в готелі, якщо порівняти з готелем тієж сітки в Домініканській Республіці, то в кубинському все трошки простіше, наприклад соусів для салатів не 50 подають, а 5. Привезти товари до Куби- дуже дорого, із-за ембарго, мало того, що їх не можна провезти через американські порти, що частина країн відмовляє Кубі під тиском Штатів, так ще за американським законом будь-який корабель, то зайшов до кубинського порту, не може зайти до американського на протязі наступних 6 місяців. Перевізники за таких умов вимагають дуже високої плати.
Там ходять дві валюти- звичайні песо і конвертовані песо. Звичайні песо- "дерев'яні" , за них взагалі нічого купити не можна, за конвертовані в спеціальних магазинах дещо можна купити, але всеодно до самого звичайного бідного канадського магазина вони ніяк не дотягують. І тільки малий процент кубинців має ці конвертовані песо. Кажуть що на початку 90-их ( коли розвалився Союз і перестав їм допомагати)ситуація була ще гірша але поступово вони трошки поміняли економіку. Той же туризм розвивають і зараз трошки легше. зате в них немає масового "зроблено в Китаї" , дуже багато товарів ручної роботи. Які там майстрині живуть , як вони шиють і в'яжуть крючком! дуже багато красивих робіт з дерева. І як все це дешево за канадськими мірками! Але при цьому вони горді, не жаліються, розповідають про досягнення революції. Рахують що правда і перемога на їх стороні.
Ми звичайно старались давати побільше чаєвих і я привезла подарунків (різної косметики, туалетної води) і роздала працівникам. Повіддавала Данькин одяг і взуття, з якого він виріс. Спочатку сумнівалась, чи це гарний подарунок , чи не ображу людину, все-таки речі були в користуванні, хоча і в ідеальному стані. Але дитячим речам дуже раділи, і надарували Дані в відповідь різних іграшок ручної роботи.
Взагалі там чудово відносяться до дітей. Я розумію, що це готель, і в якійсь мірі це робиться за гроші. Але яке ж в Дані було щастя, коли один водій запросив його в кабіну трактора чи коли інший водій прокатав його на машинці що розвозить багаж постояльців. І рибок з листя пальми йому робили, і саксофоніст спеціально для малого грав, Данилко просто купався в увазі :).

Я звичайно багато читала про ембарго і про саму Кубу, але поки була там прочитала ще дві книжки, National Geographic і іншу , написану кубинцем. Дізналась багато нового і ще більше заповажала кубинців. Наступного разу полетимо і проїдемось по країні.