В вересні-жовтні ми мали тяжкі часи з одіванням шапки, Даня категорично відмовлявся це робити. Що ми з Владом не робили , і обіцяли і вмовляли, і лякали, і рекламували( одівали його шапки на себе). Інколи допомагав варіант відволікання, виходили на вулицю без шапки, він там починав гратись і ми швиденько, як можна непомітніше, одівали шапку. Але частіше це був варіант тільки на 5 хвилин і шапка знову взлітала в повітря.
Вирішилась проблема з поповнення гардеробу двома шапками , однієї з пожежною машиною , іншої з літачком . Ну і перед тим як їх одіти ми їми звичайно грались :). І якось поступово Данилко звик до всіх шапок, зараз з цим проблем немає.

А сьогодні зранку маленький розбійник не давав мені застебнути курточку. Я ніяк не могла зрозуміти причини, це в нас вперше, і фактично силою застебнула. Даня дивився на мене ображено , а потім таки сам розстебнув курточку і почав показувати на поїзд на його безрукавці. Виявляється він не хотів щоб курточка закривала його красивий "ту-ту" :).

Ще Данилко інколи вибирає взуття , яке він хоче саме сьогодні одіти. І ось сьогодні я йому пропоную чобітки, а він мені мені приносить кросівки із мигаючим елементом :).

Ось таке воно, поняття моди в майже двохрічних хлопчиків.