Цього року я мало того що пекла паски сама, так я пекла не тільки для себе, а і одну для Маші( вона планувала її освятити) і одну обіцяла принести в гості. Сама не знаю як так вийшло, що всі почали вимагати з мене паски :), чомусь серед моїх знайомих існує думка, що я гарно куховарю і печу. Мабуть тому що я родом з України :), адже недавно один знайомий росіянин взагалі мені заявив, що всі українки- гарні куховарки і вміють пекти пироги,  генетика така :).

Я вибрала простий рецепт, послухалась маминих порад і рекомендації, вкинула всі ігрідієнти в хлібопічку і вибрала спеціальний режим для тіста. Тісто вийшло чудовим, але хто ж хоче мати паску в формі цеглини , як форма в хлібопічці?:). Тому тісто перемістилось в дві імпровізовані форми і  потрапило в духовку. І оскільки тут процес став залежати від людського фактору, який немає досвіду в цьому питанні( тобто мене), то паски вийшли якимись не дуже високими і темнуватими. Але смачними , одну ми з Владом зїли ж одразу .

 Процес виявився простим і я не відходячи від каси :) зробила ще порцію на дві пасочки. Цей раз слідкувала на випічкою більш уважно і паски не підвели, вийшли дуже непоганими. І в цей момент до нас заскочили знайомі, мабуть на аромат :). Вони канадці, не православні, і звичайно зацікавились тим що я роблю. Змушена була їх пригостити гарною паскою. Тобто в  результаті в мене залишилось дві паски, причому одна не дуже симпатична.

На наступний день, в суботу, я зробила ще одну паску, але мабуть перетримала тісто перед тим як ставитись пектись, тому вона вийшла дуже високою і красивого кольору, але потріскалась зверху. В результаті маємо три паски і тільки одну гарну.

Соромити українок не хотілось, ні перед Машею\людьми в церкві, ні перед гостями. Тому я врахувала всі свої помилки і спекла ще одну паску. Вона, №6, вийшла ідеальною, високою, золотистого кольору, рівненькою і навіть була ще теплою, коли до мене , перед церквою, заїхала  Маша. Але коли Маша на неї глянула, сказала, шо вона як не справжня, домашні таки не бувають :) і захотіла забрати собі №5, яка потріскалась, Маша ствержувала що тріщини створюють дуже красиві візерунки :). №6 потріпила в гості.  А ми з Владом доїдаємо решту, я навіть на роботу носила, вгощала співробітників.

Але пекти з допомогою хлібопічки , яка замішує тісто і в якій воно піднімається , виявилось дуже просто. Наступного року зможу взяти більше замовлень :).