Голі плечі і голі коліна
Вже було (про це кажуть й попи).
Голопузі дівки України
Узялись виставляти пупи.
А де пуп - там уся почеревина:
Вибирай, роздивляйся, мацни.
Україно моя почервенена
Закордонним душком голизни!
Де поділа сорочку одвічную
Білу-білу, розшиту в квітки,
Де ти ходиш,
Вкраїнонько-дівчино,
Соромливо сховавши литки?
Чи тепер вже такі і не родяться,
Чи тепер голяком залюбки?
Випирають пупи свої модниці,
Демонструючи хлопцям лобки.
Спокушають дядьків задурманених.
Розірвавши традицій вузли,
Навіть ті, кого звуть уже «мамами»,
Голим пупом моргають - «Візьми!»
І, здається, усе ніби бачено,
А дивуєшся - миле дівча
На своє саме перше побачення
Не себе, а живіт витріща.
Демонструє не розум, не звичаї,
Демонструє дві серги в пупку,
І питає у хлопця чи личить їй,
І вже знає - він хоче таку.
Україно моя! Моя орлице!
Подивись! Це ж твоє майбуття –
Напівгола сидить безсоромниця
І гойдає - цигарку й дитя.
Україно моя! Ти над прірвою,
Ти забула прадавні часи,
Ти забула оті свої виміри,
Коли знала оцінку краси:
За усмішку - платили коралами,
А за погляд - давали коня.
Кожна юнка - ціну собі знала,
Кожна дівка - гордячка була!
І не пупом манила, а брівкою,
І не пузом світила - чолом!
Де ж тепер ви, оті українки,
Горді - духом і мудрі - умом?!

Наталя Баклай