Нє, ну знаєте, взагалі-то я якась дивна людина - завжди прагну бути обережною у різного роду ситцаціях і стосунках, щоби не наламати дров, і як на зло, завжди тих самих дров наламаю цілу купу. І інколи люблю робити речі накшалт: "А нехай що буде - байдуже!" А потім страшенно шкодую про вчинене...
Це, мабудь, якийсь різновид вродженого мазохізму...
Тут знову хочеться процитувати Карпу:

"Навіть заробляючи 10 тисяч на місяць, ти все одно знайдеш причину почуватися нещасною. Ну і що таке десять тисяч у порівнянні з гострим, еротично звабливим, ниючим в самій твоїй середині почуттям нещастя? Щастя тупе й статичне. Нещастя рухається саме і змушує рухатися тебе."

Ну тут мабуть важно непогодитися, принаймні мені.