"Коли куля чи ніж влучає в серце людини – у першу мить людина не вічуває болю, лише здивування, подібне до захвату. Вона робить глибокий вдих – останній величезний вдих, ніби всотує в себе увесь світ, всі його запахи, звуки й тисячолітній досвід існування, які перетворюються на один гарячий ковток повітря. Цей ковток триває лише одну мить, але в ній збігається минуле й майбутнє, всі печалі й радості, всі молитви, всі барви – настільки яскраві, що ріжуть око своєю незвіданною первісною красою. Усе це й викликає той останній погляд, яким дивляться вбиті. Він ніби промовляє: «Невже світ може бути таким насиченим і красивим? І... невже це кінець?» І світ згасає. Підтверджуючи своїм останнім зблиском: «Так, кінець...»"

Ірен Роздобудько