…зараз такий дивний настрій... що мені доста таки важко думати про щось складне і неоднозначне. Щоб зрозуміти який він з себе, я спробую пояснити що відчуваю, хоч це правду-кажучи вдається мені не так часто зробити вдало :(

Я слухаю класику і відчуваю себе маленьким, але дуже самостійним і самодостатнім в цьому світі, та разом з тим незалежним і впевненим. При тому хочеться закутатись в щось тепле, зробити собі велике горнятко духмяного чаю... ні, навіть опишу детальніше – закутатись в коц з а-ля шотландським візерунком сірого кольору, сісти десь на веранді чи, ще краще, терасі в крісло-качалку і гріючи руки великим горнятком з запашним чаєм, спостерігати, як крізь туман, сходить сонце...
І все це під супровід гамірливого чирікання пташок :)