Часом варто відійти в бік і подивитись на все і всіх під іншим кутом зору, але щоб ніхто не знав, що ти стоїш з боку і спостерігаєш. Подивитись і оцінити, проаналізувати що було, що буде і що є насправді. І усвідомити, що нема нічого і нікого вічного... Але дуже добре, що ти залишаєшся собою

отак відійдеш і зрозумієш - життя може рухатись без тебе з таким ж успіхом, як і з тобою.
відійшовши, навіть і незчуєшся, як час присипе тебе пилюкою, і ти станеш непомітний для тих, хто проноситься повз тебе. ніхто й не подумає, що той горбик, який самотньо стоїть край стезі - був колись самодостатньою особистістю.
але це слова песиміста.

оптиміст ж мабуть відходить, щоб збоку подивитись на життя, і коли бачить, як час "засипає" пилюкою життя - натягає капюшона на голову, запихає навушники в вуха і прямує своєю дорогою...
але це мабуть слова самотнього оптиміста.

бо лідер... він мабуть не відходить, аби з'ясувати, що ж твориться навколо - він сам формує те що відбувається в житті, і в його в тому числі.


та, мабуть, колись кожен з них повинен озирнутись назад і навколо себе, щоби знати куди зайшов, а то одного разу можна зрозуміти, що твоя нога вже занесена над прірвою...

те, що людино може бути сама собою - є чи не одною з найбільших цінностей, ще й з рівня таких, які завжди залишаються з людиною, незалежно від трафунків долі.

тому:) намагаюсь завжди залишатись самим собою ;)

:)