В колонках играет - Океан Ельзи "Не питай"
Настроение сейчас - загнанан знервованість

Здригатися, бо всередині все кипить. Відчувати кожну думку, кожне бажання, відчувати, як всі вони хочу вирватися, всі вони хочуть одного, сказати "...давай...". Все єство, клітина в клітину, хоче одного, а ти огорнув ЦЕ собою, а ти прикрив ЦЕ собою, і не даєш вирватися назовні. Ааааааа... боляче, біль розриває нутро, на лиці виступає гримаса байдужості, лиш в очах сум. Так не хочеться того втрачати, так же хочеться сказати "...давай...".
Тільки я не можу, хоч і хочу, та... існує межа, просякнута білю та слізьми.

...
а може все-таки сказати?
...невже я зламався?


...
Коли минає час, і розум бере гору над емоціями - тоді розумієш, що життя - це коли рухатися вперед, хоч в очах тоді чомусь сумно :(