Я думав, що зможу забути це, та незміг. Чому, чому я завжди це згадую, адже пройшло вже стілки часу, та всерівно кожний день, по кілька разів на день, я згадую "ЦЕ". Я навіть незнаю який то був день, навіть незнаю яке це було число, я тільки пам’ятаю цей комок, який застряг у горлі, коли спочатку неможеш дихати, а потім відчуваєш як трусить тілом, а в горлі щось давить. Руки й зараз починають тремтіти, завмирає подих. Я неміг говорити, я неміг дихати, я нехотів жити. Тільки хотілось проснутись, та все було занадто реалістично, щоб бути сном. ...нажаль...

Щоразу одне й те саме відчуття, той самий стукіт серця, і попри те, що пройшло вже більше ніж достатньо часу, попри те, що здавалось немовби вже все залишилось позаду. Попри те знову те саме відчуття, знову хочеться притиснутись до стінки, не сховатися в куток, а тільки злитись з нею воєдино, з гордо випростими грудьми, та порожнім і ледь переляканим поглядом, й неріним подихом.

Коли це мине, коли я перестану це згадувати?

КОЛИ?