той день, як і все в нашому житті, наступив.
вчора передали всі документи на вироблення віз, і за тиждень з малим їдемо в румунію.

якось так випадково дивлюся на календар, а там... залишилося дев'ять днів до відїзду...
людина звикає до всього, чи то погане чи то хороше, чи несподіване, чи навіть хвилююче. пригадую колись, за стільки часу до мандрівки постійно консультувалися, щось вирішували, доробляли, а тепер відчуття як в звичайного туриста: ось через кілька днів треба буде піти сісти в автобус, а ще за день чи за годину спакувати маленький наплічник, зарядити батарейки до фотоапарата і гайда в мандрівку...

час минає, а відчуття таке неначе він зупинився. немає вчора, немає завтра, є сьогоднє, а навколо купа запитань.
і найгірше те що відповіді на них є, але лінь на них подивитися :)
весна...