Вона їде в німеччину, така молода, а вже виїжджає… хоч і не надовго, всього не рік, та все ж… в її роках він боявся… зрештою, тоді він вже не вперше їздив працювати в чехію… та все ж… не та тепер молодь, хоча…

Хоча хто вона була для нього? Вони були знайомі ледь не рік, зрештою це було так давно… колись вони ішли одною дорогою, дорогою на захід, самі незнаючи, що їм доведеться бути разом цілих шість днів, і весь той час іти плече в плече. Часами навіть спати бік об бік… Тоді вона нагадувала йому Брітні Спірз, знаєте таку просту дівчинку, якою вона була на початках – футболка на бретельках, і все таке… вона була мила, він запросив її в своє товариство.

За цей час вони нестали близькими людьми, зрештою навіть не намагались. Випадкові дзвінки, які затягувались на пів години, розмови ні про що, жарти, сміх і все таке… а тепер, коли вона їде… просто якось сумно, хоч і без причини… та й розумієш, що вся справа в твоїй натурі, та все ж… ну не люблю я втрачати людей, нелюблю…

Нічого, колись ти обіцяла повернутися і навідати мене. Що ж, я чекатиму :)…