Нас було четверо… ні, спочатку троє, а потім знову четверо. А було це напередодні дня молоді, це коли й день конституції. І ми їхали електричкою, а потім дизелем. Але в електричці нас було мало, тільки троє, то окрім інших, бо їх було більше, навіть попри те що це був день молоді. А в дизелі нас було вже четверо, але всіх решта було менше, може тому що то був день конституції, а може тому що була ніч? Ми незнали, бо немогли запитати в тих кого небуло, чому їх не було… Та ми їхали, і це було найголовніше. Навіть неважливим було те, що то була неділя, як і те що ми були майже незнайомими. Важливим було лише те, що ми знали куди їхали, і якщо б за вікном не було темно, бо коли ми їхали дізелем, то коли нас було четверо, надворі була вже нічка, ну я ж писав! От, тобто якщо б надворі не була ніч, то можна було б бачити гори: одні з найкращих, одні з найдикіших, найменш затоптаних і найменш заселених. Ми їхали в Горгани, в гори мрії, гори традиції… вже другий рік поспіль і мабуть не останній…

[показать] …все почалося о пів на шосту. Село, яке дрімало буденним сном в очікуванні співу пеших півнів, яким мабуть також зовсім не хотілось прокидатись, виходити на двір і кричати в просякнуте туманом і біле мов молоко повітря, і це коли ще й на голову падає дощ, а холод невидимо і невловимо добирається до твого єства. Тільки, ми, четверо і ще якась групка туристів вирушає в мандрівку, зникаючи за клубами ще нерозсіяного туману…
Гори як гори, ну які вони: ліс, камінь, повалені дерева, струмки, болотця і постійний підйом, а ще слякоть, мокра трава, папороть, малинник, ожинник і чорничник, в результаті чого мокре взуття, і постійне чавкання всередині нього. Що тут цікавого? - незнаю, важко відповісти, навіть попри те що воно постійно тягне знову і знову мандрувати і підкоряти.

[показать] Так тривало годину, може дві, ну… від сили три, а потім почалось щось нове… перші каміння, такі великі, симпатичні… навіть в наплічник не засунеш… та й зовсім якось не хочеться. Він і так чомусь здається заважким, а тут ще й підйоми й підйоми. Та романтика і захоплення розвіюються, коли стаєш на нього - упс!, а він виявляється слизький! Не камінь звичайно, він би мав добре тримати підошву своєю шороховатістю, але мох, яким він поросший, ледь намокши, недозволяє втриматись на ньому. І ось так, серед літа, ти почуваєшся немов на ковзанах. Крок, один, потім ще один… а потім і звикаєш, зрештою так вчишся ходити ним, так балансуваючи на його виступах, що можна навіть бігати. Правда не завжди, і тому дівчата тепер ходять в спідницях, приховуючи свої синці… [показать]

І перша вершина - "Гребля", з якої вже можна спостерігати за горами окутаними туманом. Скільки не дивись - а всерівно ніколи не побачиш щогось схожого. Природа раз за разом створює нові картинки, раз за разом заставляє затамовувати погляд… перший відпочинок, віддерання промокшого одягу від тіла і спокійне віддихування, з сумом оглядання мокрого взуття, і зрештою оптимістичний підйом. Часу для сентиментів нема - мандрівка тільки но почалася!

[показать]А потім знов ліси, каміння, стежки, папороть, трава, знов каміння, дивне каміння, з малюнками і розуміння що ти - нелегал!!! Ой! Щойно ти перейшов Австро-Угорську границю… ну гаразд, нехай країни вже немає, але ж… нехай це було так давно… та це приємно ходити туди-сюди і знати що століття тому це була зовсім инша країна, це був зовсім инший світ… все було зовсім по-иншому…

І так, пробираючись пів дня лісами і вершинами, нерешті проголодавшись - зупиняєшся на обід. Обжите місце, куди доходять купа "матрацників", в результаті чого знайти сухих дрів дуже важко. Але завжди діє принцип - за дровали всі ходять на спуск гори, а не на підйом, абож на підйом а не на крутий спук. Правило старе і добряче перевірене, діє безвідмовно, і тому в нас купа дрів, на яких готуємо смачну гречану кашу і сушимо одяг. Як добре що хтось придумав вогонь! Дякую!

[показать] Добрий дядько-вітер порозганяв хмарки в небі, і нам показалось тепле сонечко, на серці стало ніжно і приємно. І хоч йти вже зовсім нехотілось, та… попереду був Хом'як - облюбована місцина для матрацників. Перша вершина на хребті, і без сумніву, яскрава представниця Горган. Підйом ще простіший за спуск: поросший жолобом(австрійська сосна - майже як звична сосна, по стуктурі як мох, тільки з півтора-два метри висотою). Пробиратись крізь яку інколи не дозволяла навіть стежка, яка була розмита та ще й піднімалась інколи під кутом з шістдесят градусів…

[показать] Та зрештою попирхавши, і розказавши що думаєм про нашу любов до гір - ми вибрались на вершину, а там… прохідний двір, але нам то що до того, ми ж то звикли до львівської стоментрівки!, а окрім того навколо ж така краса!!! Хребти чорногори, і ще якісь інші, знизу коники, а попереду гора Синяк - продовження хребта - красота!

[показать] Спуск на якому можна не тільки поломити ноги, але придумати, на свому прикладі, колесо. А знизу коники пасуться поміж таборами люду, який зїхався зі всіх округ. Мабуть що компроміс вони знаходять бо коні досить ручні - підходять самі і лащаться до теби. Вперше бачу таке, що й дуже здивувало. Приємно, коли ти ідеш, а до теби підходить коник, дивиться великими, сповненими теплом очима і проситься погладити. Та як то кажуть в сім'ї не без… ну ви мабуть в курсі, отак підходячи до кінця табуна, а було їх там штук з п'ятдесять, зауважуєш, як в твою сторону, від дівчат, які були попереду й гладили його, рухається кінь, дуже великий кінь, просто найбільший з усіх які були там! Сам готуєшся погладити його, навіть попри страх, бо якось незвично бачити таких масивних "коників", а він… недоходячи до мене метрів зо три, як прищулює вуха і почине бігти… "шо дєлать, шо дєлать???" далеко ти від нього не втечеш, та й наплічник на спині барахкається… відбігши кілька кроків вбік, і вивернувшись, вдолося підставити, тобто вдарити його боком наплічника по голові… мабуть то остудило його запал, принаймі він вирішив втекти, як і ми…

[показать] " /> А потім і описаний вище Синяк, гора з хребтом вкрита камінними глибами, і окопами першої свтової війни. Що цікаво - ходити таким камінням хоч і небезпечно, зато значно лекше. Навіть незнаю чому, та рухатись ним, особливо на підйомі значно простіше і швидше.

[показать]Потім спуск, і необхідний ще однин підйом - на гору Малий Горган. Справа в тому що з цих хребтів спуститись будь-де не можна - спуски дуже круті і кам'янисті, його потрібно проходити від початку і до кінця. А якщо тебе застав дощ… ну тут можна тільки поспівчувати, адже заховатись ніде, рослинності майже немає, а намет розставити на таких каміннях - нереально. Єдиний вихід це розчищати ділянку і будувати захист, один раз ми таке знайшли, мабуть таки когось тутка дощ таки застав…
А нас таке щастя оминуло. Малий горган зрештою мав спуск трішки нижче, та й зрештою скільки можна? Ми були в дорозі і так понад п'ятнадцять годин, з яких дванадцять безперервно рухались, а це новий рекорд! Поставивши намет біля колиби, в якої зрання ми випросили молока - мирно й поснули, напившись гарячого вина і наївшись, окрім всього иншого, шоколаду :)

[показать] А зранку новий день, і далека г.Добушанка, на яку ми вибрались тільки через шість годин… а потім і різкі спуски, пошуки води і розставляння намету при ліхтариках. Поломаний примус і збирання дрів, "купання" в річці мого сухого взуття і знов ж таки гаряче вино, а ще краєвиди, які відкривались з гір, і інколи себе запитуєш - а чи не кавказ це?

[показать]А потім… а потім ранок, і повернення додому, знову електричка, дизель, поїзд, маршрутка… і Івано-Франківськ, в якому нам чотири години прийшлося чекати поїзда, до першої ночі. Зупинившись в центральному парку, який створений на місці колишнього кладовища, обабіч палацу де виступала Руслана, і групи тінейджерів, ми вирішили попоїсти. Бальзам, консерви, канапки, цукерки - зачищались всі залишки. І символічне відкриття сокирою консервів, так аби вночі не зачіпалиJ, а потім і саме повернення додому, яке в сумі забрало біля п'ятнадцяти годин, та створило ще одну пригоду, ще одну інтригу. А, поміж тим, зупинка на годину о четвертій ночі, в Моршині, на перекуску тертими картопляними пляцками і полуницями… а потім і електричка на львів.
І все, гори папа, Горгани - до наступного дня молоді, - це тоді коли день конституції:)