А може просто ще діти і бояться бути відкритими, бояться своїх думок, бажань, чийогось осуду?

як захочу омолодитися, то теж свій закрию.

Brigitta, Омолодитися? Це як?

Думаю, то не 90-ті роки тут грають головну роль. Скажу чому я на днях закрила так же свій щод: бо один тлумок зробив так, що його стало можна експортувати... стиряти все, що ти твориш.
А ще я не хочу, щоб мене знайшли люди, які мене знають лише в реальному житті. Їм не потрібно знати моїх думок.

прочитав твій коментар Сонце, і уявив тих "дітей" ангелятками, які пишуть про свою любов до Батьківщини і квіточок.
але ж це не так!
не хочу всіх рівняти під одну планку, але не такі вони вже й ангелятка...

Jasa, а чому ти боїшся що хтось дізнається твої думки?
це ж твій світ, це ти!
можливо це не правильна асоціація, але мені здається що не показувати людям себе(не тільки через закритий щоденник, але і іншими методами) - це так само як непоказувати красу свого обличчя, закривши його чорною паранджою.

djabchyk, "можливо це не правильна асоціація, але мені здається що не показувати людям себе(не тільки через закритий щоденник, але і іншими методами) - це так само як непоказувати красу свого обличчя, закривши його чорною паранджою."

Ти правильно говориш, але як бути, коли не хочеш, щоб люди, які тобі противні і небажані, читали твій щоденник? Тоді доводиться його просто не показувати зайвим. У мене про "Сонце" знають лише друзі і випадкові люди, а університет - ні.

djabchyk, ну так, можливо... я б хотіла бути відкритою у всьому, але тоді мені набагато легше завдати удар "нижче пояса". Тоді всі будуть знати мої болячки, всі будуть знати, наскільки я слабка чи нє... і т.і. Думаю, таке треба знати далеко не кожному. Тільки найближчим.

Jasa, І це теж, +1

а то таки правда.
але ту ж і виникає питання: а чому в щоденнику писати про болячки і невдачі?
може поміж них варто писати і про перемоги?

можливо я помиляюся, але як на мене людина сильна не тоді коли вона може посміхатися і вдавати з себе успішну особистість, а тоді, коли вона не приховує своїх думок, почуттів і невдач, поряд з своїми злетами і падіннями.

зрештою, Сонце, деякі пости можна й закривати, адже звичайно є речі про які ти хоч написати, але не хочеш щоб про них читали випадкові люди, або й навіть не читали ПЧ.

djabchyk, Теоретично ти кажеш вірно. Але чи дивився фільм "Умножающий печаль"? Так були гарні слова: "Никогда не показывай своей слабости: пожалеть не пожалеют, а ужавать и боятся перестанут"...

розумні слова звичайно...
зрештою може ти й правий. мабуть тут таки важливо хто тебе чекає - якщо твої друзі, або ж нейтральні люди - то можна відкрити себе їй повністю.

Ти цей пост присвятив мені? Хоча я не 90 -го року народження...

як я щойно побачив, тобі небагато до них не вистарчає :)

але насправді ні, не тобі.
в якийсь момент мені справді не було чим зайнятися, і я почав переглядати щоденники незнайомих мені людей. скажімо так, ПЧ моїх ПЧ, ну й відповідно своїх ПЧ (мабуть і тебе побачив ;) ).
от і так переглядаючи найчастіше натрапляв на закриті щоденники саме тих, хто народився в 90-92 роках.

djabchyk, Точно! Аудиторія дуже важлива для відритості...

djabchyk, Я теж недавно закривала щоденник, але завдяки Ясиній підтримці і гарному слову відкрила.

бачу-бачу :)
але кілька постів, я так розумію, з нього викинула.