В колонках играет - мерткий півень "ми помрем не в Парижі"
Настроение сейчас - сонлива задуманість

знаєш, інколи щось пишеш, а потім, після кількох речень зупиняєшся, задумуєшся, а потім вслухаєшся, і тебе переповнюють якісь емоції, щось тобі нагадало щось(каламбур:) ). чи це розмови співробітників, чи черги людей до польського посольства, а чи мертвий півень який в навушниках обіцяє що "ми помрем не в Парижі". і, направду, в такий час забуваєш про все навкруги, натомість в голові зявляються якісь картинки. чомусь тягне в Європу, та ще й середньовічну. якась постійна асоціація з... ні, не Парижем, чомусь думаю про Відень. ладно може і з Парижем, але він явно не асоціюється в мене з сучасним Парижем. навіть при тому, що я так і не бачив сучасного Відня ні Парижа :(, та всередині таке відчуття що Відень дуже близьке мені місто. от Париж ні, навіть при тому що там помруть вже мертві та ще півні :). і чо так? може в котромусь житті я там жив? наприклад був цісарем? :)... а чо?, я б не проти!