В колонках играет - шум далеких автомобілів, шарудіння листя і шепотіння дерев
Настроение сейчас - містичний затишок

знову попав в серце невідомого міста. спочатку думається що це так банально, "знову" - це ж банально?!... та, тільки не тут!
воно було зовсім інше, воно ще спало, ледь пробуджуючись після зимової сплячки, після зимових потрясінь, та навіть в такому стані, дарувало прихисток і впевненість, захисток і затишок.
в місто, як і тоді, прийшла ніч, яка окутала собою людей, залишаючи від їхніх яскравих особистостей, лише бліді тіні. і мова їх була ледь зрозуміла - реальність пробивалась з підпокрови таємничості і місточності. невідоме місто ще було слабке, воно не могло захистити себе від рельності. та все ж, це ностальгічне відчуття, пробивало тебе, ти крутишся, розкинувши руки. дивлячись угору, бачиш, як навколо тебе обертаються ще сонні гілля дерев...
"АААА" - захоплення, яке виривається з теби, і здивовані погляди перехожих... ніч, дозволяє ставати собою, відчуття невідомого стирає рамки, стирає межі. а відуття присутності "А" знищує страх перед реальністю, страх перед нерозумінням. вона розуміє тебе, навіть якщо її існування обмежується тобою. і най всі кажуть що ти хворий, тобі ж байдуже! тут, як ніде інде - ти в безпеці, це ще один твій дім...