дивне відчуття: страх, він заповнює тебе, селиться всередині і сковує тіло, серце, душу, вени, кров. все твердінає. ледь пульсуючи, ледь чутно, ти відчуваєш цей світ... ні, це навіть не страх, це трепіт, це тривога. щось не так, шось не те. ти відчуваєш це кожною частинкою свого тіла, кожною волосинкою. чому в тебе складається таке враження, що пхаєш голову під гільотину? чому відчуття такі, як колись, коли відчував себе жабкою, яку хоче згамцяти змія? чому, страх перед історією ХХХ, що це?
важко думати, важко відчувати, важко почувати. а хтось каже: "думай про хороше, думай про любов!!!"
яка там к бісу любов? просто жити хочеться, і небоятися!