[250x187] Кутна Гора – це місто, в яке я мабуть не хотів найбільше заїжджати. Єдиною причиною, чому я вважав це місто місто попсовим і нехотів в ньому зупинятись, було те, що туди заїжджають всі Українські туристичні групи. Щоправда про своє небажання я нікому так і не сказав.

Це і був справжній початок нашої мандрівки, бо ті два дні, протягом яких ми були в Чехії, ми жили в моїх друзів і кожний вечір повертались до них додому, не замислюючись про ночівлю та їду.
А ще, для нашої мандрівки, ми купили „Кілометрову Банку” – мабуть найвигіднішу знижку на залізниці, яка дає можливість кататись по Чехії дві тисячі кілометрів, незадумуючись про квитки.

Вагон, хоч і другого класу, та все ж виявився доволі зручним (нам би такі в Україну! Хоча ходять слухи, що такі самі їздять зі Львова до Києва. Треба буде якось перевірити!). Кількагодинний переїзд, потім пересадка в якомусь маленькому місті і ми вже в місцевій ляпетричці, яка везе нас до Кутної Гори. І тут зясувалася одна неприємна деталь: якщо ти їдеш з „Кілометровою Банкою„ менше аніж сто кілометрів – то ... тобі всерівно рахують сто кілометрів. Упс! Нащастя, як я вже й писав, чехи люди добрі і провідниця, на яку ми попали, просто „забула” перевірити наші квитки, за що їй велике дякую! [250x187]

Початок був такий ж як і я й очікував – маленьке попсове місто, в яке мені навіть не хотілося зходити. Якісь незрозумілі вулички, посередні паркани, костел, який ремонтувався і взагалі – нащо ми тут зупинились?!
Але дороги вже не було назад і ми по стрілках почали іти до центру. Доречі, що слід відмітити, так це те, що в всіх містах є стрілки до найбільшіш відомих і цікавих місць, а також просто до великих вулиць та площ, а окрім того, що неймовірно тішило – до туристичного інформаційного центра. Про нього (інфо. центр) варто сказати, що це просто незамінна установа для туриста, навіть не уявляю, як туристи, які приїжджають до нас, обходяться без неї, бо в ній ви не тільки отримаєте халявну карту історичної частини міста, наберете купу брошурок про те, куди вартує піти, на що подивитися і що відвідати, а окрім того отримаєте відповіді чи не на всі питання, які вас цікавлять і зможете дізнатись де можете поселитись.

Так от, стрілочками-стрілочками ми добрались до центра і інформаційно центру, де отримали карту і набрали пів наплічника різних брошурок (сподіваюсь ми їх коли не буть тай прочитаєм!)
А потім почалося блукання містом і зміна моєї думки – місто таки вартує уваги, [250x334]звичайний атрибут чи не кожного чеського міста: стовп святій трійці і чумний стовп, а окрім того костел св.(сорі але забув як називається), підхід до нього а-ля Карлів міст, водяний колодязь, багато гарних будинків, купа переходів, цікавих закручених вуличок, підвод і туристів з розявленими писками, серед них ми ;)

А що вартує на окрему увагу – це Костниця, мабуть церква через яку Кутна Гора й має найбільшу славу. Історія почалася з якоїсь війни, яка проходила в цьому місті й принесла поміж іншим ще й купу трупів, які поховали біля церкви, а до них, з роками, ще й почали додаватися тіла мирних жителів. Коли навкруги церкви, на справді маленькому „п’ятачкові” виріс такий щільний цвинтар, що не було куди й ступити, то було прийнято рішення викопати всіх закопаних, перенести їх останки до церкви і зробити новий цвинтар (господарське рішення!). Трупів чи то останків назбиралося таки немало – блисько сорока тисяч.
А в той час в церкві/монастирі був один напівсліпий монах, якому до душі припало вискладувати черепи в піраміди, а з кісточок робити прикраси до церкви. Він так захопився, що коли отямився – то в церкві були чотири великі піраміди, з кісток були викладений герб (не то церкви не то міста) і багато прикрас.

А для нас церква запамяталася ще одним – для входу в неї ми купили студенські квитки (все таки 50% знижки), і як зясувалось моє посвідчення (і яке воно має відношення до студенства???) повністю для того підходить

Замучені південною мандрівкою містом з наплічниками на спині, ми врешті-решт зупинилися випити пива (нє, наше таке краще), і почалапали на вокзал.

До зустрічі в Празі!