В колонках играет - Amelie "La Valse D'amelie "
Настроение сейчас - стрибання по калюжах

[показать]
Якось подзвонила "вона", сказали, що їдуть "вони", щоб послухати "його". Непройшло й пів години, як зібралися "ми", щоб долучитися до "його" прослуховування, та й до зустрічі з "ними".

Ми зустрілися в “кузнєчику”, вона закрила лодонями мені очі, а я подарував їй підсніжники. Кілько то радости побачити знайомих тобі людей, скільки то радости побачити доцю :)

А потім з’явився він, але перед тим поляки ще грали джаз. Зрештою вони грали його постійно: поміж тим як хтось говорив, чи навіть не говорив, і навіть коли говорив він. Перериваючи і доповнюючи його.

Скажу чесно – це в них виходило не зле, зовсім не зле.
Спочатку слово сказав Остап Вишня, а потім вийшла Галка, і її кров, яка намагалася вираватися з артерій(чи то вен?), а потім “крик роз’ятреного горла з поміж ніг”… і Юрій Винничук, та його оповідка про “скромне” парубоцьке життя – і ти вже не простно заворожено слухаєш, смакуючи кожне слово, прокручуючи його в голові, і відтворюєш собі ті картини. Прогулянка парком Винничука, і Лідуся яка чекає на сихові, готуючи романтичну вечерю “пишучи” диплом; і кров яка шукає виходу з безкінечного лабіринту артерій…

А потім і він – Адрухович, світло, музика, мовчання, а потім і слова…

[показать]
[показать]


[показать]
[показать]









P.S. знайшов кілька цитат з того вечора :)

“І скаже Господь тоді: пензлюйте звідси” <Сашко Бойченко>

“Земля, повна мови і танцю” <Остап Сливинський>

<<Максимко напевне що не любить Остапа Сливинського – такий малий, а вже літературний гурман: щоразу голосно плаче, коли той читає... >>

“Голомозий сусідський хлопчина так і не виріс зі свого літа” <Галина Крук>

<<Це вона часом не про нову зачіску блядослова?!! >>

“Два куплети і програш” <Галина Крук>

“Доганяючи зад, що попереду...” “Галко, сонце, не стій над душею” ...

“Жінка, сам знаєш, істота уперта – прости її, Боже!” <Галина Крук>

“Мене попросили обійтися без грубого сексу – я, звісно, спробую” <Юрій Винничук>

“Мені, приміром, зовсім не подобається Клавдія Шифер” —
<<Дзвінок по мобільнику >> —
“О! То якраз вона дзвонить... << :) >> Ні, не Клавдія Шифер” <Юрій Винничук>

<<Максимко хниче: йому, певно, Клавдія Шифер подобається>>

“І мене просили без сексу?! Люди! Чим ви там займаєтеся?!” <Юрій Винничук>