а що? а що? а щооо? змінено?
кого зміниш?

А що буде замінено?

я зміню світ, зміню себе
і біглим кроком побіжу.
від болю та печалі,
і від кохання теж я утечу.

чому тоді мене тримаєш???

.....
подарувати серце,
кавалок сеця
і піти...
не чекаючи нічого,
шалено важко, немогла,
найвно сподівалася чогось...

весна давно вже проминула,
попереду нова весна...

лишається позбутися усьго,
вивернути все назовні,
соленим снігом хай зійде,
розчиниться в веснянім слякотинні,
лиш вічне в серці залишити
і піти...

кавалок серця віддала,
в замін нічого не просила
лишається тепер піти
лиш тільки відпусти
.......

від кохання... кажеш, від кохання... кажеш, утечеш..
так не буде
так не буде...
не буде
так!

оппа... яка тут анонімна панна..
в неї давно вже проминула весна.. жаль жаль жаль
а ти не в курсі що таке " солений сніг"?... ммм... наводить на думки.. дама або його солила (певне, на уроках хімії дрімала і не знає, що сіль і сніг несумісні), може, пакувала в банки трилітрові(хазяйновииита, видно)... може, поливала слізьми..
знаєш, ліпше її відпустити...

Не втечеш ти від кохання... Мине зима, прийде весна, і кохання знов полонить твоє серце ще з більшою силою...

Ullisa,
Оппа, дякую за підсумування, оригінально :), зупинимся на версії з банками ;)
щодо весни, весен в нашім житті багато було і буде, щороку проходять крізь нас одна за одною, інколи лиш залишаючи щось вічне, мжливо дружбу, можливо теплий погляд, можливо шрам, можливо кохання, можлио вдячність... так і скаладаєш мозаїку з кавалків вічності. В мені лишився "подих в унісон" і теплий погляд, потім була боротьба з собою, була поразка, втрата імунітету, тепер все помінялось, стало навпаки
колись втікала я, тепер він втікає, от і бігаєм наввипередки :)) Треба зранку якось разом бігом занятись :)

як жаль! як жаль! я не знайома з панною(( не знаю як звернутись... то шкода, бо панна з гумором ;)
чула, що кохання й вічність - речі несумісні, але то тема окремої дискусії...
знаю, він ганяє на ковзанах і збирається в гори.. раджу скласти компанію.. або "ненароком" там зіткнутись носами... то зближує.. або просто сказати: шалений! бамбуло! ти помиляєшся! тобі сьогодні треба я! і тільки я! і не тільки сьогодні (налякай його - він таке полюбляє.. скажи: і більше мене не буде!(журливо-трагічно)) Він помилився, вважаючи, що зможе замінити.. помилився
Просто доведи йому. Переконай.. та він сам так хоооче переконатись.. ти ж знаєш
ТІЛЬКИ НЕ ГОВОРИ ЗІ МНОЮ ПРО ДІВОЧУ ГОРДІСТЬ
гордість- то одне.. а битись лобом в стіну біля відчинених дверей - інше.. та і він робить те саме.. ви - великі мастаки..
тримайся і будь мудрою

Ullisa,
Вельми вдячна за пораду, в тому щось є, та я вже вирішу за себе, а от від гордості в мене лиш залишки залишились, притримаю хоч їх для себе. Гаразд, менше з цим, ми своєю перепискю лиш тішимо його самоюбство, чи не так, бамбуло?
а від себе висловлюю тобі мою щиру симпатію, Улісо, давно про тебе вже чула, Приємно познайомитись :)
Вибач, та залишусь анонімною панною, хоч думаю і ти знаєш хто я :)

дякую, панно ІНКОгніто))) симпатія взаємна, заходь в мій щоденник.. будем гомоніти ;))

знаєш.. завжди ліпше шкодувати про зроблене, аніж, про те, на що не наважився...

ось і казочці кінець, а хто слухав...
від себе хочу сказати, що нічого я не хотів міняти, лиш те що вчора зарезервував в щоденнику місце, щоб сьогодні зранку додати коментар. бо невстигав :( та коли сьогодні відкрив щоденник, то там були вже коментарі.
що ж ....
принаймі ви "потішили моє самолюбство", та направду - це не моя перемога, і це не підвищує мою самооцінку.
дякую вам за щирість, а тобі, анонімко, можу лиш додати: "твоя гордістю не втрачена, навіть швидше навпаки - зросла, як і моя повага.
і, незважаючи ні на що: на те що було, ні на те що буде; навіть якщо ти цього незнатимеш, чи нехотітимеш знати - я стояти за твоєю спиною. та це ти знаєш. ти це вже чула"