В колонках играет - Doors Down "Away From The Sun"
Настроение сейчас - хочеться назад!!!

Нарешті, в суботу, вибрався в гори, на лижі. Попри всі труднощі, ти заскакуєш в відїжджаючий поїзд, і ще з кількома тисячами інших пасажирів(туристів) покидаєш це сонне місто...
Вокзал, що мов муравейник кишить лижниками, двадцятиградусний морозяний вітер, червоні щоки і ніс, очі на які виступають сльози. Свіжість, яку Вам не подарує ані дакс, ні ваніш і навіть аріель...
Кузов автомобіля вщент заповнений лижами, наплічниками і лижниками. Ями, "я не їду, а літаю", сніг, гори, які все більше і більше відкриваються в міру піднімання. Притрушені білизною зелені ялинки, і коричневі дерева, лижники, на сусідніх трасах, які їздять, падають і знову піднімаються, і ти - що вчепився за борт автомобіля і спрямував погляд в гірську далечінь...
Виїзд на трасу, перший спуск… Змагання з вітром, що може бути кращим?, коли ти мчиш по снігу, а він, вітер, шумить в вухах, і може тебе догнати тільки на "віражах", чи коли тобі щось не вдалося - і ти, головою розсовуєш сніг, все нижче і нижче спускаючись донизу...
Спуск, падіння, "зішкробування" снігу з обличчя, чиясь дружня рука, повороти, трампління, нові знайомства, посмішки і дружня допомога незнайомої людини, обмін телефонами, і морозяний вітер в обличчя, в якому не відчувається шуму міста, в якому не відчувається запаху міста, тільки природа, а-ля первобутна, а-ля недоторкана, і гори що проносяться за вікном вагону, і ти - втомлений, побитий, але щасливий. Адже знаєш - незабаром ти повернешся, знову повернешся...