• Авторизация


Круговерть життя 18-04-2007 12:27 к комментариям - к полной версии - понравилось!


Шукав одну фотографії, а випадково натрапив на іншу – відчуття того, що вже не можна повернути. Насправді, є речі в житті, які ніколи вже не відбудуться. Можна поговорити з людиною ще раз, можна відвідати місто ще раз, але...

Поміж тим була багато подій: я почав ходити на танці і мені це подобається, вже навіть зявилось бажання поїхати на віденський бал. Підготовка до мандрівки в польщу, відвідана Жовква, а окрім того ще купа всього і кілька пляшк випитого пива...

...але тоді був один дзвінок, якого, здавалося, чекав вже давно, і така очікувана відповідь: „зараз буду”. Маршрутка, яка чомусь їде так довго, погляд, швидкий крок, крик, обійми, сьози, рух, відчуття пустки у власному домі – чого не були ще ніколи.
Тоді люди зїжджалися з усюд, серед них були й такі, яких я ніколи й не бачив.
Чого вартий момет, коли підходять прощатися такі старі, що ледве тримаються на ногах?... вони прийшли віддати останню шану... і тоді розумієш, що таке родина... дивне це відчуття, а ще дивніше життя...

Ще ніколи в цей будинок не зазирала смерть, а тепер один помах руки і... це моторошне відчуття відчувати „її” присутність там, де завжди відчував затишок. Ховатися в закуток, але всерівно відчувати її в тишині, шумові і запахові – такому специфічному і незвичному.

А тепер тільки декілька фотографій, на спомин і спогади...
Життя триває, але я бачив його закінчення.
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (16):
Сонце 18-04-2007-13:08 удалить
Ти ж знаєш, що смерть - це лише перехід у іншу форму Життя. Тому не сумуй. Хоча звісно, хочеться, щоб найдорожчі люди були поряд завжди... Я тебе добре розумію, друже...
Brigitta 18-04-2007-14:25 удалить
Це справді єдиний спосіб зібрати всю родину. Хотіла сказати щось підбадьорююче, але знаю, що краще не стане ні від чого. Хоча повір, з часом стає легше...
Spring_primrose 18-04-2007-14:45 удалить
Так часто буває, що людина відходить в інший світ несподівано, ніхто навіть не здогадувався. не встиг порощатися, не звикає до того, що її дійсно нема, і що більше не прийдеш, і не привітаєшся, що та людина не поговорить з тобою, і ти з нею не порадишся, бо її нема, вона відійшла і вічність. Адже тобі так потрібна її присутність. І в мене бували такі випадки в житті. Знаєш, інколи я собі думаю, що ті люди, які так раптово відійшли,вони десь близько, може це смішно, але...
djabchyk 18-04-2007-14:51 удалить
дякую, справді!
в ваших словах стільки тепла, спокої і бажання допомогти!

може те, що я напишу здасться вам дивним, проте людей треба вміти відпускати. вони не наша власність, і є з нами тільки доти, доки потрібні нам або ми їм.
якщо ж цієї необхідності немає... значить в кожного з нас своя дорога.

звичайно, всередині нас залишається пустка, нам завжди їх не вистарчатиме, бо саме вони створювали наш світ, але як казав Сонце - це все лише перехід у іншу форму життя.
forgetmenotko 18-04-2007-15:18 удалить
djabchyk, мені сумно від того, що ти написав. Але так тепло від того, що ти вмієш відпускати. Тримайся. Тримайся за себе, ти в себе такий один. А ті, хто формують твій світ, залишаються жити у своєму шедеврі завжди. Обіймаю міцно.
Сонце 18-04-2007-16:09 удалить
djabchyk, Сонце лише повторив визначення 13-ти річної дівчинки Насті, пам'ятаєш? Я про неї писав... Яка якось сказала мені ці слова, дуже влучні.
Sun_shadow 19-04-2007-01:25 удалить
а я знехтувала прощанням з дорогою мені людиною...зараз себе за це картаю...
Gear 19-04-2007-08:48 удалить
крім слів співчуття немає чого сказати - ти настільки мудро до цього ставишся...
але я теж вірю у зустрічі в інших вимірах. бо душі близькі неожмінно притягують одне одного...
djabchyk 19-04-2007-09:14 удалить
дякую forgetmenotko, за тепло - я читав пост в твому щоденнику.

памятаю друже-Сонце, цю маленьку, але таку симпатичну і розумну дівчину, добре памятаю :)

не картай себе Sun_shadow, ти не попрощалося з тілом, але... воно не ця людина, яку ти любила і памятаєш. вона справжня зараз в небі і в твоєму серці. люби її такою, яка залишилася в твоїх спогадах.

Gear - розумні слова, і мабуть що воно так є!
принаймі так хочеться в це вірити...
колись всі ми будемо разом, незалежно від віку і простору!
Cradle_Of_Sin 20-04-2007-11:01 удалить
Коли помирали моїродичі,я була ще занадто маленькою, щою це зрозуміти... Тепер мені дуже страшно за дідуся і 2-х бабусь. Вони мені дуже потрібні. І якщо іх не тсане... Я ще не готова іх відпустити...
А чи буду колись готова?..Звісно ж НІ.
djabchyk 20-04-2007-11:20 удалить
вони Cradle_Of_Sin, не твої, щоб ти не могла їх відпустити.

людям потрібно дозволяти йти своєю дорогою, а вони назавжди залишаться з тобою, бо і є частиною тебе.
Sun_shadow 20-04-2007-14:25 удалить
djabchyk картаю себе за те, що не попросила пробачення за все те, що зробила тій людині...
djabchyk 20-04-2007-14:33 удалить
вона тебе чує, попроси зараз.

світ прекрасний і в ньому живуть добрі люди, вір в це, посміхайся і довіряй їм!
Sun_shadow 20-04-2007-14:40 удалить
djabchyk о так, прекрасних людей на кожному кроці сила-силенна!
04-05-2007-14:57 удалить
людина живе до тих пір, доки її пам'ятають...

кум


Комментарии (16): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник Круговерть життя | djabchyk - по ту сторону баченого | Лента друзей djabchyk / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»