Це була звичайна історія звичайної людина, в якій можливо було вигадане життя, а може й щира правда… хто зна?….

Це було немов повернення в минуле, куди не було вороття. Як зазирнути в старе дзеркало, де, за павутиною і пилюкою, можна було побачити ще чиюсь тінь… це було так давно, хоча насправді тільки вчора… а я побачив зміст чийогось життя, хоча, можливо, все це була лише вигадка чиєїсь уяви.

Я тільки згадав, як бачив чиїсь заплакані очі, тоді коли дивився крізь пилюку, тоді коли хотів зрозуміти “чому”.