• Авторизация


немов зануритись на-зад 15-02-2006 19:15 к комментариям - к полной версии - понравилось!


"В тебе коли-небуть було відчуття, що тебе ґвалтують? Ти лежиш, бачиш це все перед своїми очима, а здається що це відбувається не з тобою. І тоді хочеться лиш одного – аби воно по-швидше закінчилось…"

Мабуть пиво, робило своє. Я майже нічого не їв близько дванадцяти годин. Думки трішки починали плутатись. А коли ми ще й почали запивати пиво горілкою… тоді інколи важко було пригадати з чого починалась розмова.
Це було раз чи двічі, на середині речення я ловив себе на думці що не знаю, що хочу сказати, я не знав чим повинен закінчити речення. Тоді я намагався сказати щось таке розумне і філософське, над чим б було важко думати, тобто не хотілося думати.

"Розумієш, коли я з іншою – я згадую її, і тоді я не хочу іншої, я не хочу ніякої. І взагалі, секс – це погано, після нього все руйнується, щось зникає. Я намагаюсь навіть не цілуватись, це псує стосунки. Ти що думаєш?"

Я дуже погано знав географію, принаймі України.
"Але знаєш" – почав я. Тобто я не пам’ятаю з чого почав, але це був точно одним з тих кількох випадків, коли я почав думати про що говорю, саме на середині речення. Так от, там були такі слова: "…думаю немає значення скільки вас роз’єднує кілометрів: чотириста, п’ятсот п’ятдесят чи тисячу шістсот. Розумієш, якщо ти справді любиш і хочеш, то сядеш у потяг і поїдеш туди. Яка різниця чи їхати чотириста кілометрів чи тисячу шістсот? - Думаю ніякої"

Здається тоді він погодився зі мною. Та й з чим там погоджуватись – він і сам все знав. А ще він не хотів пити, казав що не любить. Хм! – тоді чому замовляв? – в нього був явно поганий настрій, і він не хотів залишатися сам. Тоді не можна було залишатися самому – як добре знайоме це відчуття… в такі моменти, як ніколи інше, відчуваєш підступні руки самоти, і насправді хочеться "забутись". Яка різниця де, коли, з ким…

Важко повірити, що самотність – це не вирок, а подарунок. Бо коли ти на волі, то все рівно не цінуєш її, тільки коли втрачаєш – то задумуєшся.
Але він того ще не знав…

P.S. Вже потім я дізнався, що того вечора він так і не залишився на самоті. Тоді товариство йому склало ще вино, пиво і ром-кола…
вверх^ к полной версии понравилось! в evernote
Комментарии (2):
djabchyk 16-02-2006-11:35 удалить
...просто історія півтори людини...


Комментарии (2): вверх^

Вы сейчас не можете прокомментировать это сообщение.

Дневник немов зануритись на-зад | djabchyk - по ту сторону баченого | Лента друзей djabchyk / Полная версия Добавить в друзья Страницы: раньше»