Знайшов цей "витвір" зовсім випадково, під порохом життєвих подій.
Воно ніби вже й пережите та неактуальне, але є одне "но"…

Неспокій, а де знайти спокій? Кругом тишина, лиш в серці якесь відлуння – щось з середини намагається вилізти, щось пригадати, розказати, і чомусь те не можеш подолати, інколи навіть здається, що не хочеш. Може навіть навпаки – хочеш випустити, аби воно якомога скоріш витекло, виповзло, аби воно пропало, але... на все потрібно стільки часу, на все потрібні якісь надприродні зусилля; чи ні, навіть не так – для того потрібна банальна випадковість, щось чи навіть хтось, хто б просто з’явився в житті, на вулиці, чи в крамниці.

Поділитися з тобою дитинсивом – чи не найбільша довіра? Найбільша, але... все вказувало на довіру, але було одне але, було щось таке, щось...
Завжди, коли ставало так само як сьогодні, щораз хотілося кудись сховатися, хотілося поринути назад у минуле. Чомусь тоді відмінялись всі зустрічі, мінялись плани і навіть пріорітети. Натомість, знову ж таки "чомусь" планувались зустрічі з людьми, яких ти так давно не бачив, інколи навіть нічого про них не чув. Чому? Може через те саме, через що ти приїжджав додому і починав працювати над таким, про що б колись і не подумав?

Неправда, коли кажуть, що все в житті швидкоплинне. Насправді ніщо нікуди не дівається, воно завжди залишається, і особливо це стосується нашого минулого – нічого не минає безслідно. Навіть якщо воно стирається з нашої памяті, то залишається у нашому характерові, у нашій поведінці.

Дивне відчутя – страх і ниття серця. Що це, я вже геть постарівся?
Безвихідь, відчуття загнанного кутка. Що це, я вже зневірився, а може здався?


Пригадую, колись, може навіть тоді, коли я ще не ходив до школи, показували фільм. Тоді вантажівка переїхала собаку, гарного такого, знаєте великого і рудого чи рижого, та зрештою... я постійно бігав до туалету, бо хотів плакати, але не хотів щоб це бачили інші.


Найкращий метод позбутися пережиття - створити проблему, більшу за ту, яка викликала це пережиття.

Правду кажуть: «клин клином вибивається» - це я про оте "но":).
Ніколи б не подумав, що такий переббіг подій може змінити погляд на самі події. Ну словом, знову нічого не зрозуміло:)