Обычно спьяну мы поем громко и немузыкально. Я уже давно не играю, даже инстрУмент свой отдала, Наташка уже много лет не поет - прокурили мы все.
Но на этот раз, сидя на балкончике над обрывом Куры, мы пели тихонько и протяжно, как волк под свадебным столом в мультике про "Жил-был пес". Может полнолунье так ранило наши души. А может уж больно красив был ночной Тифлис. А может эта земля дарит людям натхнення. Не знаю.
Через какое-то время на соседние балкончики повыходили постояльцы гостиницы. Мы пели и наливали гостям вино.
И, о Боже! Оказалось, что мы знаем всего 2-3 песни полностью. Вот теперь попытаюсь наверстать упущенное:

Червона Рута

Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.

Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у ме_не єдина,
Тільки ти, повір.

Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є би_страя вода
З синіх гір.

Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.

І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.

Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, -
Ти у ме_не єдина,
Тільки ти, повір.

Бо твоя врода -
То є чистая вода,
То є би_страя вода
З синіх гір.
То є би_страя вода
З синіх гір.