У ту саму першу мить,коли хтось потер дві гілки одна об одну й висік іскру,він уперше сповнився почуттям радості й уперше-почуттям жалю.Спершу народилося бажання,разом із ним смуток.Коли вперше відчули упертість,почалася ланцюгова реакція: народилося почуття образи,з одного боку, й почуття відчуження й самотності, з іншого.Певно,був якийсь рух стегнами проти годинникової стрілки,який породив екстаз; спалах блискавки,який породив почуття благоговійного остраху.Усупереч всякій логіці,але почуття здивування народилося не відразу-прийшло згодом,коли люди мали достатньо часу,аби звикнути до того,що вже мали.А коли минув цей "достатній час" і хтось вперше відчув здивування,ще хтось (десь іще) відчув перший напад ностальгії.Правда й те,що іноді люди відчували щось інше,але через те,що для цих почуттів бракувало слів,про них не згадували.Найдавніша у світі емоція-певно,зворушенність,але описати її-навіть просто дібрати назву-схоже на намагання вхопити невидимку.(І знов,найдавніше у світі почуття,напевно,просто збентеження.)З народженням почуттів зростало людське бажання відчувати:люди хотіли відчувати більше,глибше,незважаючи на те,як це іноді боляче.Люди звикли до почуттів.Вони щосили намагалися відчути нові емоції.Можливо,саме через це народилося мистецтво.Відкривали нові види радощів і водночас-нові види смутку:суцільне розчарування у житті,як воно є;полегшення через неочікуване скасування вироку;страх перед смертю.Навіть зараз існують не всі почуття з можливих.Залишаються ті,що поза межами наших можливостей та уяви.Час від часу,коли з'являється нова музика,яку ще ніхто ніколи не писав,нова картина,яку ще ніхто досі не малював,чи щось інше,чого не можна передбачити,фантом тощо-у світі народжується нове почуття.А потім,вже в мільйонний раз протягом історії почуттів,серце хвилюється й вбирає в себе нове почуття...