Незважаючи на те, що гурт Lacrimas Profundere було засновано Олівером Шмидтом у 1993 році, справжнім роком народження можна вважати 1995, коли до гурту приєдналися клавішні та флейта у особі Еви Стогер, та віолончель з жіночим вокалом - Анна Хоцедорфер. У квітні 95 року починається запис альбому "... And the Wings Embraced us". А вже у 97 виходить ще один альбом "La naissance d'un reve". Популярність зростає: пісня "Snow" з першого альбому попадає у збірник "Deathophobia-Sampler IV", а з другого альбому одразу кілька пісень виходять у відомому збірнику сборник "Nuclear Blast-Sampler No. 12". Концертна діяльність набирає обертів, гурт грає на одній сцені з такими відомими колективами, як Darkseed, Haggard та Soulsearch. У серпні 99 року виходить новий альбом "Memorandum", який несе приємну суміш готики та doom. Якщо на початку діяльності були тільки деякі готичні елементи, у цьому альбомі вони вже беруть верх над думовим стилем.

Протягом 97-99 років проходила зміна складу. Зараз він такий:

Oliver Schmid - Lead Guitar

Anja Hotzendorfer - Violine & Vocals

Markus Lapper - Bass

Ursula Riedl - Harp

Christian Steiner - Keyboards

Lorenz Gehmacher - Drums

Marco Praschberger - Rhythm Guitar

Christopher Schmid - Vocals

У 2001 році виходить новий альбом Burning a Wish.

Рецензія :

Memorandum - 1999

Вітер за вікном. Занурений у думки перебор гітари, тихий вступ та здригання тарілок. Соло-гітара уносить на простори фантазії. Усе повільне, схоже на згадку про щось давно забуте. Саме так представляє свою першу композицію альбому Memorandum готік/дум колектив Lacrimas.

Спокійний чистий вокал протягом усього альбому трохи розбавлений гроулінгом. Гроулінг виконується більш емоційно - така суть не тільки голосів, а переплетіння самих напрямків gothic та doom: по той бік смерті байдужий голос гота та гроулінг doom-ера (гинущего, приреченого), який ще мучиться у цьому світі.

Друга композиція, незважаючи на зміни настрою та гармонії, витримана у одному стилі та майже за тією ж ритмічною схемою. Тут же звучить павутинний вступ фортепіано з гітарними соло.

Хочеться відзначити, що усі композиціх атмосферні. Це не зовсім концертна музика у розумінні металхедів. Це музика настрою. За духом альбом нагадує Анафему, наприклад їх Alternative 4, але більш різноманітна за партіями. Є підозра, що на концертах це грається більш динамічно, тому що партія ударних трохи приглушена і ій відведено досить побічну роль. Соло дуже мелодійні, десь навіть патріотичні за гармонією.

Композиція Чорні Лебеді "Black Swans" - спроба написати класичний твір у розумінні сучасної темої сцени. Досить вдале поєднання акомпаніменту фортепіано, підтримки жіночого вокалу скрипкою, м'яким переходом скрипки до партії віолончелі, і навпаки підтримка скрикпи фінальних партій вілончелі, та переплетіння низького гроулінгу і жіночого вокалу.

У польотах фантазії, або вже майже уві сні зненацька відбувається ривок. Зовсім не схожа на попередні композиції The Crown Of Leaving. Гітара, ритм, невідомо звідки з'явившийся скрімінг - усе свідчить про те, що почалася якась блекова музика. Але слухаємо далі. Десь посередині - знов звичний готик-метал із суіциідальною атмосферою дум. Хвилинку відведено жіночому вокалу, потім знов готичні думки та ще раз вривається блек у композицію - на фоні жіночого вокалу разнобійні ритми та істеричний скрімінг. Найбільш оригінальна композиція закінчується перехрестям гітари та фортепіано.

Безвихідність, печаль, спроба щось змінити, нестача сил, меланхолія, послабленність, підняття духу та безнадійність мрій - ось такі емоції виникають під час прослуховування альбому. Уся палітра важких барв - у наявності. Незважаючи на депресію та середній темп, назвати альбом скучним ніяк не можна, хоч би тому, шо красивий вокал примушує тремтіти серце, в жива скрипка та віолончель заціплює душу, приемно сприймається чіткий порядок партій, відсутність "каші", відмінно відіграні, записані та зведені композиції.

Извини, я не понимаю по - украински.................

сорі ;(