Капустин бігав за мною як ранений в дупу, нагадуючи, що потрібно написати заяву про звільнення. Склалось враження, що він останні дні взагалі більше ні про що інше не міг думати. І все повторював дуже докладно і багато разів. Як для недорозвинутих. Щось хлопчика прорвало. В своєму щоденнику також пише зайвого. Друже, не переймайся. Все вже позаду. Можеш підтератись і натягувати штани.