я нікали не залишаю зворотні квитки, бо в мене зостається відчутт, що я досі там. за декілька годин я закохалася в твою кімнатку (її сутінки), твою кішку (такого пухнастого комочка я ще в житті не бачила). я просто відпочивала по-справжньому за останні декілька місяців, а на тебе давили стіни. чого в нас завжди порізному? таке кохання невимовно-вимовне після такої ненависті.

ніколи не забувайте про своїх дідусів і бабусь, особливо якщо вони залишаються одні у цьому велико-самотньому світі. вони ж вас будуть презирати, може навіть зненавидять. не забувайте, щоб не бачити їх сумні очі..