"...Нещодавній скандал довкола вугілля, привезеного з Південно-Африканської Республіки, допоміг навести фокус. Так, паскудне, так, енергетичне, з високою зольністю, але ж ціна! Всі нарешті усвідомили, що імпортне паливо разом із витратами на транспортування включно з гіпотетичною корупційною складовою все одно дешевше за вітчизняне, якщо порахувати в його ціні частку державних субсидій.

Повторюю, те саме стосується всієї промисловості, й не лише важкої чи видобувної, і не виключно на Донбасі. Епідемія банкрутств та ліквідацій, яка промчала колись нібито процвітаючими радянськими заводами й фабриками за останні 20 років, лише частково пояснюється шахрайством окремих спритників у Києві чи на місцях. Головна причина все ж таки допотопний рівень самих підприємств, не орієнтованих на сучасного споживача й не розрахованих на конкуренцію в умовах глобальної економіки. Роззуймо очі: розпад СРСР збігся в часі з піднесенням економік «азійських тигрів», тож зберегти радянську індустрію можна було лише ціною автаркії, втримання залізної завіси разом із тоталітарною системою керування; інших сценаріїв не існувало. Решта подій – штучно пролонговане, але неминуче засинання, можливо, з додачею місцевого колориту.

Чи можна відродити занепалу донецько-луганську індустріальну агломерацію? Скажу відверто. Ні. Донбас будувався за зразком аналогічних утворень у Британії, Франції, Німеччині, Сполучених Штатах. Нині всі ці прототипи давно трансформувались і розчинились у постіндустріальній реальності. Вочевидь, щось із потужностей вдасться реанімувати способом радикальної реконструкції, але більшість зруйнованих або дивом збережених заводів і шахт так чи так приречені. На їх місці доведеться будувати новий Донбас (який саме – окреме питання), але це можливо за умови залучення велетенських міжнародних інвестицій, а вони, своєю чергою, – за гарантовано сприятливої загальної ситуації: припинення іноземної агресії, усунення від влади місцевих кланів, створення справді тепличного бізнесового клімату.
Інакше кажучи, на всю Україну чекає потужний мобілізаційний проект, і якщо він вдасться загалом, то в Донбасу теж є шанси. А якщо ні… Ну тоді, перепрошую, нам усім тут немає про що говорити."
http://tyzhden.ua/Columns/50/125511
Юрій Макаров