Я помню дождь в тот мрачный день
И то о чем так долго я молчала
Слова смешные, ночи тень
О многом в жизни не сказала
Мне стало страшно, а побег
Всего лишь совершить решила
И никогда, ничто – вовек
Мою судьбу - твоя решила
И правду люди говорят
Она же делает сильнее
Твои слова…уже не яд
Я стала чуточку взрослее
Попыток много – жизнь одна
Стремлюсь ее прожить играя
Такая, как всегда – жива
Меж облаков в цепях летаю
И я живу, храню свой смех
Он радость всем приносит
Будь счастлив лучший среди всех
Я ухожу в призвание
Девчонка-осень…
29.05.05 18:48 по Украине
Посвящаю человеку, изменившему мое понятие о парнях Мише просто Кролику…


Я плачу, бо бажаю смерті
Чому все так, чому завжди
Ніколи не були відверті
Не розумію чи любов то сни?
Навіщо дивишся на мене
Навіщо очі опускаю
Це так жахливо, навіть терен
Не знає те, чого бажає
Отак усі повинні жити
І сподіватися на волю
Навіщо я тобі – дружити?
Чи ти смієшся? Хочу долі
Невже так тяжко все сказати
Не розумію я тебе
Чи може я того не варта
То кожен хай як жив живе
Не думаю, що даш ти спокій
Не певна, що його я прагну
Ти просто зазирни у очі
Не думай, все роби, як ангел
Кохай та жити починай
Не бійся говорити про життя
Нехай були невдачі, та не край
Ще буде доля щастя і твоя
Я стану на коліна,
Нехай приниженням вважають
Я біля тебе щастя мить нетлінна
Скажи мені: «Тебе кохаю!»

29.05.05 19:25
Присвячую всім, хто вважає, що то про нього…