А пух з тополь, як перекотиполе,
А може, як у жмені теплий сніг…
Це все твоє. І знову серце голе,
Немов із пухом відлітає гріх.
І знову я стою на роздоріжжі,
І знов чекаю літа восени..
У пам’яті кричать уламки віршів.
Чаркуйся з сонцем — друзів спом’яни.
І вже душа уся, як на долоні.
О цей коктейль п’янкий,
немов полин!
В нім є солодкі пахощі півоній,
Акація, черемха і жасмин.
А пух летить, кружляє і співає,
Немов душа у вихорі думок…
У хвилі тоне, з хвилі випливає
Якийсь забутий, спалений рядок.
Це свято споминів.
Гірке й солодке свято.
З любові, щастя, болю і жалю.
І на весь світ
так хочеться кричати:
Як я люблю.

(Н. Кирян)