Чому мені сниться, як знову і знову
Гуляєм з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною і сонце сідає
На березі річки, якої немає.
І дивляться леви на тебе ласкаво,
І варять бажання із запахом кави.
І вільно на розі між пеклом і раєм.
У Львові так просто своє не вмирає

Є, є
Дихає місто весни моє
Є, є
Місто весни моє

Бентежне століття загоює рани,
Ще до повноліття тут всі ветерани.
Наповнене світлом минуле прощає,
Чомусь тут ніколи не хочеться чаю.
Не хочеться снігу, не хочеться слави - 
Нехай дістається церквам з хоругвами.
Ми просто з тобою удвох погуляєм
На березі річки, якої немає.

Є, є
Дихає місто весни моє
Є,є
Місто весни моє

Чому ми не можем забути про зливи?
Мабуть, для героїв ми надто вразливі.
А стіни і леви нам не дозволяють
Розвіяти попіл, в якому ніяк не згасають
Ті сни, у яких я і знову, і знову
Гуляю з тобою по рідному Львову.
Там пахне весною і сонце сідає,
На березі річки, якої давно вже немає.

Є-е
Дихає місто весни моє
Є-е
Місто весни моє