
Ти напала на мене, як лютий, голодний звір
Так підступно і підло, ударивши прямо в спину!
Але велич твоя, лиш ілюзія, ти повір!
Бо сильніший мій дух! І ім’я моє Україна!
Бо за мене стоїть мій народ, як міцна стіна!
Бо душа наша чиста, любов до Вітчизни щира!
Бо ім’я твоє в світі давно вже звучить «війна»
А моє ототожнюють тільки з бажанням миру!
На початку війни опустилась на землю я
Ти подумала, я похилилась перед тобою…
Та не бути цьому! Україна моє ім’я!
На коліна я стала молитися перед боєм!
І не я почала! Розв’язала не я війну!
Я лише захищаю все те, що моє по праву!
І тому будь готова платити страшну ціну
За підступність свою і за підлість свою криваву!
Будь готова до віку носити своє тавро!
Букву “Z”, що собі ти давно запекла на лобі!
Знаки нам не потрібні, ми в серці несем добро!
А своїм ти наставила, як мовчазній худобі…
Як підступна змія, до кордону ти підповзла!
Бо вважаєш що ти проти мене така велика…
Я не буду бажати тобі ні добра, ні зла!
А лише бумеранга! Скоріше і прямо в пику!
Ти отримаєш все, що терплю через тебе я!
За дітей своїх я буду битись як справжня мати!
Бо незламний мій дух! Україна моє ім’я!
Як ти кажеш тебе? Хоча ні! Я не хочу знати!
Автор: Юлія Олефір

|
|