Без конкретних на то причин на аркуші паперу зявляються якісь певні лінії, напрямки у вигляді стрілок, картинок, слів, які читаються з кінця до початку чи зверху донизу. Вимальовуються ситуації, події, схеми... Символи намагаються донести якусь нікому невідому інформацію. Аркуш за аркушем можуть сформувати книжку або все може залишитись на одному листку. Ця невідомість забирає контроль, обмеження. Це ніби гра, суть якої – прочитати, скласти до купи або співставити. Життя на той момент зупиняється, ти потрапляєш в цей вихор почуттів, азарту, екстріму. Виникає відчуття втратити те, що є на даний момент, помилитись чи попектись на чомусь. Ці спіральні оберти не пускають до моменту, коли аркуш не стає повністю заповненим та прочитаним. Потім викидають невідомо куди, в який час і скільки подій минуло попри тебе, і зупиняється… А аркуші забирає зі собою, але ж куди і скільки їх є списаних – невідомо…