Після довгого відчуття непевності, сумніву і страху перед зачиненими дверима, які б не пускали у світ, перед закритим вікном, яке б могло обмежити доступ свіжого повітря, перед тим як вдягнути на себе металевий панцер чи паранжу. Це все було вже так близько, поруч. Бракувало тільки цифри і конкретного слова. Зіткнувшись зовсім з протилежним, зі свободою дій, вчинків, слів. Не відчувши сорому, жалю чи кохання. Просто захотілось того, щоб ніхто не рухав, не переступав меж не своєї території, не зазіхав на свободу, твою свободу. Зрозумівши, що одне не дорівнює другому…
[314x235]