Ой, ти знову тут. Я і не зауважила, коли ти появилася. Тебе так довго не було. Ну недуже довго, всього два місяці і я ще не встигла за скучити за тобою. Чому ти знову прийшла? Може через кінець літа; може через початок навчання або початок осені; може через нього… Якого?... Хто він?... Звідки взявся?... Куди подівся?.. Чи це не він? Він? Так, це він. Він постукав, а я відкрила. Я не запрошувала його зайти. Він сам увірвався. Я не виганяла його, він сам втік. Може він злякався? Мене? Себе? Нас? Може він був п′яний? Може і я була п’яна. Зовсім ні. Просто падав сильний дощ і була ніч, а потім вийшло сонечко і настав ранок.
Сократ: „Записані думки – мертві”.