<А> -> <Я>
Все має свій початок і кінець. Без початку кінець не візьметься і без кінця не може бути початку. Ми можемо собі припускати, що ніякого початку не було, а звідки взявся кінець? Просто ми не бачили або не бачимо його, а в гіршому випадку не хочемо його бачити. Дуже важко довести щось до кінця і усвідомити, що це вже кінець. І треба іти далі, не обертатися в минуле, не витягати знову „брудну, а може не брудну, а просто вдягнену білизну назовні”. З кінцем ніколи не треба затягувати. Треба мати відвагу сказати „ВСЕ”. Має бути відповідний момент, щоб не мучити ні себе, ні … Не варта повертати того, що вже закінчилося. Помаленько (і то дуже-дуже) воно має забутися. Нехай це буде просто приємними спогадами – колись це було супер!!! – ось так. Гірше, коли цей кінець затягується на декілька місяців, а то і років. Це вже людська слабкість, яка не дає можливість сказати „НІ”, сказати „ВСЕ”. Це вже жалість, страждання, мука… Ніхто цього не вартий, а не вартий чому? Тому, що він народжений і вже приречений на муки, страждання. Так що…
Як казав Сократ: „Записані думки – мертві”…