Забулось вже все… Спогади не тягнуть назад, а тільки лежать запакованими у валізку десь під ліжком і припадають порохом. Тіло не стоїть на місці, а рухається по сходинках догори, ще добре не усвідомивши куди, але впевнено крок за кроком тільки щоб не стояти на місці і не повертатись. Лише несвідоме щось заховало собі на згадку, яке проявилось після довгого спокою у сні. Сні дуже дивному і незвичному, який тривав один момент, а залишився перед очима вже декілька днів. Цей образ, контури обличчя, посмішка. Це була секунда, яка відкрила валізу зі спогадами, яка зупинила тіло і повернула голову назад. Секунда, яка залишила фото на згадку, щоденну згадку, пронизила тіло до тремтіння і викликала тугу на душі. Але це був сон. Сон з минулого. Минулого без вороття…