Опинившись там, де не такі, як ти... Де не так думають, як ти, не так дивляться і не на те дивляться на що дивишся ти, не те цінують, що цінуєш ти. Вони живуть не задумуючись, живуть не плануючи собі завтра чи останнього дня. Вони вдихають повітря, знаючи, що видихнуть. Вони засинають, знаючи, що завтра прокинуться. Вони напиваються, знаючи, що зранку протверезіють. Вони діляться з іншими своїми банальними душевними переживаннями, які викликають у тебе сміх з розпачем, через те, як таке може когось хвилювати та ще й „вішають” це комусь на вуха, а той хтось повинен це слухати і можливо ще й радити щось. Але ж діляться вони лише з такими, як вони. Вони не думають ні про когось і ні про що, крім себе. Їх так багато! Їх більше і вони мають намір керувати всім і всіма. Наскільки краще не бачити, не чути і не стикатися з ними. А жити собі в іншому світі, в своєму світі, до якого ніхто з них не має доступу.