Автор: Ілько Лемко

Адреса статті: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2008/08/21/33635/

Вулицю Бандери з площею Святого Юра з’єднує вулиця Митрополита Андрея, названа так 2004 року на честь видатного українського церковного та суспільного діяча, глави Україн¬ської Греко-Католицької Церкви (1901-1944) Митрополита Андрея Шептицького (1865-1944); від 1863 року мала назву Новий Світ бічна; від 1871-го – Святої Терези на честь розташованого поблизу монастиря; від 1944-го до 2004 року називалася Невського на честь руського князя новгородського і володимирського Олександра Невського (1220-1263).

[400x300]

Адресу №1 у 1950-х роках мали автоворота “Союзгазтрансу” та “Південьзаготзерно”, нині її не існує. У житловому будинку №4 за польських часів була пекарня Презеса, в 1950-х містився будинок для інва­лідів-учителів, тепер тут магазини автозапчастин і костюмів “Міхаіл Воронін”. Адресу №10 до 1939 року мав притулок для літніх людей фундації Домса, зараз тут у п’ятиповерховому офісному будинку, зведеному в 1970-х, від часів СРСР міститься Головне управління соціального захисту населення та Пенсійний фонд. Забудова вулиці: історизм, сецесія, конструктивізм 1930-1970 років.

Між вулицями Листопадового Чину, Митрополита Андрея й Озаркевича розташована площа Святого Юра, названа так у другій половині XVIII сто­ліття на честь архікатедрального собору Cв. Юра; від 1950-го до 1991 року мала назву Богдана Хмельницького, бо неподалік під час облоги Львова 1655 року стояв козацький табір. На розі площі Святого Юра та вулиці Листопадового Чину 1954 року розмістили меморіальну дошку, яка сповіщає, що на цьому місці 1655-го розташовувався головний табір військ Богдана Хмельницького. Вже за часів незалежності на дошці доволі недбало збили літери “Дошка встановлена на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією”. Адресу №1 за польських часів мала приватна гімназія №8, а № 1/2 – рим­сько-католицький жіночий монастир Святого Серця (Сакракерки) разом із костелом Святого Серця Ісусового, збудованого в середині XIX століття в неоготично-неороманському стилі. 1970 року бульдозери зрівняли костел із землею, а на його місці та на місці монастирського саду звели корпуси Політехнічного інституту. У повоєнні часи на наріжнику монастирської будівлі, що залишилася з боку площі Святого Юра, знищили скульптуру Ісуса з декором роботи А. Попеля.

У вересні 1946 року в тих приміщеннях монастиря, які залишилися з боку площі Святого Юра, на базі агрономічного та лісогосподарського факуль­тетів Політехнічного інсти­­туту заснували сільськогосподар­ський інститут. У 1960-х роках аграрний інститут перемістили до Дублян, а приміщення передали “Львівській політехніці”, нині це 3-й навчальний корпус “Політехніки”. Адресу №1/2 має нині також бібліотека “Полі­­­техніки” зі скляним фасадом, зведена 1970 року. Адресу № 4 (2/4) має хімічний факультет “Львівської політехніки”, будів­лю якого спорудили 1962 року. Адресу №5 має архікатедральний храм Святого Юра та Львів­ська архієпархія Україн­ської Греко-Католицької церкви. До 1939 року в приміщеннях храму містилася українська “Рідна школа” імені Грінченка. Капітальну реставрацію собору про­вели в 2003-2006 роках. 1948-го у святоюрському саду поставили вежі-“глушилки” для створення радіоперешкод під час прийому сигналів “ворожих” західних радіостанцій. Дві вежі демонтували за часів незалежності, одна донині слугує базовою станцією мобільного зв’язку. Забудова площі: бароко, історизм, радянський конструктивізм 1960-1970 років.

Вулицю Митрополита Андрея з вулицею Шептицьких з’єднує вулиця Війтовича, названа так 1991 року на честь львівського українського скульп­тора Петра Війтовича (1862-1936); від 1895-го називалася Домса на честь львівського під­приємця, який неподалік (на нинішній вулиці Митрополита Андрея) заснував львівський притулок для митців і літераторів, де й помер Війтович. У часи німецької окупації мала назву Фрауенштрассе, а в 1946-1991 роках – Червонофлотська. У будинку №9 за Польщі був магазин рільничих машин Бодера, нині тут благодійна місія “Благовісник Галичини”. У житловому будинку №14 за польських часів містилася пекарня Кесслера. Забудова вулиці: класицизм і сецесія.

Паралельно до вулиці Війтовича пролягає вулиця Ангеловича, названа так 1993 року на честь видатного українського церковного й освітнього діяча, митрополита УГКЦ Антіна Ангеловича (1756-1814). Від 1933 ро­ку називалася Строха, в 1944 р. – Строга, в 1945-му – Сєдова на честь російського полярного дослідника Ґєорґія Сєдова (1877-1914), у 1946-1993 роках була частиною вулиці Митрополита Андрея. У будинку №28 за Польщі містився Єврей­ський академічний дім і ремісниче училище імені Коркіса, від часів СРСР – СПТУ №1, тепер тут профтехучилище №1. Забудова вулиці: класицизм і конструктивізм.

Городоцьку із Шептицьких з’єднує вулиця Меретина, названа так 1991 року на честь будівничого собору Святого Юра у Львові Бернарда Меретина; від 1898-го називалася Святого Йосафата, в часи німецької окупації – Нелькенштрассе, в 1944-1991 роках – Піонерська. Забудова вулиці: класицизм.

Паралельно до вулиці Меретина Городоцьку із Шептицьких з’єднує вулиця Сєченова, названа так 1944 року на честь російського фізіолога Івана Сєченова (1829-1905); від 1885 ро­ку мала назву Шумлянських на честь україн­ських церковних діячів Йосипа (1643-1708) та його брата Атаназія Шумлян­ських. За часів німецької окупації називалася Бішофштрассе (Єпископська). У будинку №7 за Польщі містилася загальноосвітня математично-природнича школа №12, у 1950-х роках тут була неповна середня школа з російською мовою викладання №32, від часів СРСР тут міститься Дитяча юнацько-спортивна школа №2. У житловому будинку №11-а за Польщі була пекарня Фінка. Забудова вулиці: класицизм.

Площу Святого Юра з Городоцькою з’єднує вулиця Озаркевича, названа так 1992 року на честь фундатора української медицини в Галичині Євгена Озаркевича (1861-1916). Від 1863 року вона мала назву Святого Юра бічна, від 1971-го – Пивоварська, від 1885 р. – Скарги на честь єзуїтського тео­лога та проповідника Петра Скарги (1536-1612), в часи німецької окупації – Шпитальна, від 1944-го до 1992 року – Пирогова на честь видатного російського хірурга Ніколая Пирогова (1810-1881). Адресу №2-а від часів СРСР має третя міська поліклініка. Адресу №4 за Польщі мала українська “Народна лічниця”, яку заснував Євген Озаркевич. На фасаді будівлі розміщено мемо­ріальну таблицю, яка сповіщає, що 3 жовтня 1938 року тут відбулося відкриття новозбудованого Українського шпиталю та меморіальної таблиці на честь Озаркевича. Від часів незалежності цю адресу має шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького та радіо “Воскресіння”. На розі з площею Святого Юра встановлено меморіальний знак. Він інформує, що на цьому місці стояв будинок, в якому минули молоді роки українського актора Амбросія Бучми (1891-1957). Забудова вулиці: класицизм, конструктивізм, нова індивідуальна забудова.

Від Городоцької, №71 на південь відгалужується тупикова вулиця Замкнена, названа так 1871 року. До того називалася бічна Святої Анни, бо пролягає неподалік однойменного костелу, або Городоцька сліпа. У житловому будинку №4 за польських часів містилася фабрика корків “Корко Львівська” та пекарня Лємеля. У будинку №6 від часів незалежності розміщено музеї Митрополита Анд­рея Шептицького та дивізії “Галичина”. На фасаді будівлі вміщено пам’ятну таблицю, яка сповіщає, що тут жив і працював директор української школи імені Маркіяна Шашкевича, підполковник армії УНР Василь Бень (1885-1941), закатований НКВС. У будинку №8 до 1939 року функціонувала єдина державна українська школа в Польщі – імені Шашкевича (чоловіча та жіноча), в часи СРСР тут були середня школа робітничої молоді №10 з україн­ською мовою навчання, юнацько-спортивна школа №1, донині міститься українська середня школа №34 імені Шашкевича. У будівлі №9 за польських часів була міська жіноча школа імені Тадеуша Костюшка, цю саму адресу мала організація торгівлі деревом Поллака, в 1950-х роках тут був протезний завод, зараз – університет “Львівський Ставропігіон” і Міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання Залізничного району. Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм.