Ідея спорудження костьолу св. Єлизавети у Львові визріла в останні роки XIX ст. Він повинен був стати парафіяльним храмом західного передмістя, котре в той час було заселене, в основному, залізничниками і інтенсивно розбудовувалося.
[384x576]
Церква Свв. Ольги і Єлизавети
Будувався костьол самими залізничниками і призначався, фактично, для їхньої парафії. Місцем спорудження обрали так звану площу Солярні, обабіч вулиці Городоцької. Плановану споруду необхідно було ввести в уже існуючий архітектурний ансамбль. Ініціатори будови схилялися до думки, що специфіка сакральної архітектури найбільш органічно відображена в готичному культовому будівництві, тому майбутній храм мислився в традиціях готичної архітектури. В конкурсі взяло участь 19 проектів, серед яких найкращим жюрі визнало проект під девізом «Тріо», виконаний професором Львівського політехнічного інституту Теодором Тальовським (1857–1910) – відомим архітектором свого часу, вихованцем політехніки Відня та Львова, учнем львівського архітектора Юліана Захарієвича. З кінця XIX ст. працював виключно над планами костьолів.
Будівництво костьолу вів інженер Кароль Ріхтман. Восени 1904 р. розпочали копати фундаменти, плануючи ще того ж року звести стіни на рівень цоколя й завершити будівництво до серпня 1907 р. Проте освячення костьолу відбулося восени 1911 р., а роботи над оформленням його інтер’єру продовжувалия далі. Лише в 1913 р. керівництво будови отримало дозвіл на спорудження приміщень, в яких мали зробити вівтарі для костьолу замість первісно встановлених тимчасових. В результаті споруда була витримана в неоготичному стилі з елементами архітектури романського періоду.
Найбільших пошкоджень костьол зазнав у 1939 р., під час другої світової війни, коли в будинок навпроти влучила бомба, і від уламків цього будинку костьол сильно постраждав. Після закінчення війни новоприбувша влада костьол закрила і в його приміщенні були склади кондитерської фабрики. Ніяких реставраційних робіт не проводилося і в результаті варварського ставлення споруда зазнала значних руйнувань.
Цікавим є такий епізод із історії костьолу. Коли у 50-х роках проводилася так звана «кампанія зняття хрестів», з найвищої вежі костьола хреста зняти так і не вдалося. Людина, котрій наказали зняти хрест, впала з вежі і забилася, ніхто більше не хотів спробувати ще раз, і декому прийшлося відмовитись від цієї марної справи.
Лише в останні роки костьолу повернули його первісне призначення і почалися реставраційні роботи з його відновлення. Люди знову мають змогу приходити сюди, щоб очистити свої серця та душі, набратися наснаги та віри у кращі часи.
Джерело: http://oe-church.west.net.ua/cgi-bin/page.cgi?page=a_c-his