З листів до "Львівської газети". Оригінал лежуть тут:

http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2005/03/03/3187/

Конфуз Меркуціо


Вирішили ми з чоловіком сходити у Львівську оперу, влаштувати собі “свято життя”. Купили найдорожчі квитки і сіли у другому ряду партеру вивчати програмку. Програмка була на гідному рівні – з гарного матового картону, зі смаком проілюстрована і коштувала як три глянцеві журнали CITY, який розповідає про богемне життя Луцька. Журнал набридливо нав’язували продавщиці програмок. В оркестровій ямі налаштовували свої інструменти музиканти, і ці звуки разом із гарною програмкою починали створювати піднесений настрій. Аудиторія, порівняно з кризовим періодом 90-х, виглядала пристойніше. [...] У повітрі віяло навіть ароматом дорогих парфумів і шоколаду. У деяких дам були дивовижні зачіски, а зала була заповнена наполовину. Відреставроване внутрішнє оздоблення засліплювало розкішшю, а величезна бордова завіса загадково рухалася.

Вийшов диригент, і оркестр заграв увертюру до прокоф’євського балету “Ромео і Джульєтта”. З цього моменту все добре закінчується.

На сцену, тупочучи ногами, вибігли декілька балерин у білих лосинах, які яскраво підкреслювали повноту ніг і сідниць. Складалося враження, що в перервах між репетиціями вони харчуються хот-догами, до того ж з’їдають не тільки свої, а й “доги” своїх партнерів. Важко, не в такт музики, балерини підстрибували, підносячи догори “стегенця” і розмахуючи руками. Біля них змарнілі танцюристи, з відвислими на колінцях і сідницях штанях виглядали не як хвацькі веронські юнаки, а як помираючі лебеді з невідомого Шекспірові та Прокоф’єву балету.

Одягнений у все чорне, на сцені з’явився Тібальт, який нагадував поцоватого вчителя фізкультури, що старанно показує складні вправи учням. Така напруженість у його манері не полишала до закінчення вистави. Весь час хотілося, щоб він якомога швидше пішов зі сцени.

Джульєтта, яка вибігла у променях софітів, уся в білому, на щастя, була стрункою і юною. Щоправда, вона теж нагадувала старанну ученицю, що понад усе бажає скласти свій урок на “відмінно”, тому нещира усмішка на її обличчі не гармоніювала ні з її танцем, ні з музикою.

Далі за змістом мала відбуватися суперечка Тібальта й Меркуціо. На сцену вистрибнув кумедний малий у помаранчевій куртці з потішним обличчям, і в залі зітхнули з полегшенням – ну нарешті хоча б хтось нормально відпрацьовує гроші. Декілька вдалих па і... сталося жахливе. Пролунав дивний тріск і дехто у масовці почав дуситися від сміху. Річ у тому, що благенькі штани Меркуціо, не витримавши відчайдушного стрибка у бік, тріснули просто по шву... в найінтимнішому місці. Тобто, починаючи від “зони копчика” і закінчуючи там, де у людей є ширінка. А оскільки штани у бідаки порвалися на самому початку партії, танцювати йому довелося ще хвилин п’ять. Бідолашний Меркуціо знав про те, що сталося, і, намагаючись не травмувати ніжну аудиторію, намагався надто не повертатися задом, не піднімати високо ноги. Але з підступної дірки у рейтузах вивалювалася то одна, то інша половинка сідниць, а то й ще щось, про природу чого не хотілося і замислюватися.

У трьох перших рядах глядачів горіли щоки і вуха. Деякі дами, мліючи від жаху і прикриваючись програмками, не насмілювалися дивитися на сцену. Апогеєм усього цього порнографічного шоу став винос тіла Меркуціо. Два танцюристи посадили його собі на плечі, як на трон, і від цього дірка в штанях роз’їхалася ще більше, й аудиторія мала змогу споглядати його повністю оголену худеньку дупцю. Глядачі розслабилися лише в перерві, в буфеті.

Те, хто ж із танцюристів виконує партію Ромео, всі дізналися тільки наприкінці першої дії, й то лише тоді, коли він поцілував Джульєтту. Вирізнявся Ромео величезним орлиним носом. Подружка Тібальта виглядала як танцюристка живота. На такі думки наштовхувала складка з пупцем, яка нависала над спідницею.

Хореографа хотілося набити, Тібальта вигнати, балерин посадити на дієту, а Ромео – стукнути по носі. Коротко кажучи, свято життя не вдалося, і ста гривень, витрачених на квитки стало шкода. Краще б у кіно сходили.

Людмила, м. Львів
Тошшка