Жовківське передмістя з часом посунулося за Полтву. Широку рівнину над Полтвою називали здавна Болонями або Лугами; там були пасовиська, з яких рівно користали мешканці міста й передмістя. Частина лугу називалася Чарачениця.
В новіших часах Жовківське передмістя було відоме городництвом. На початку XIX ст. при теперішній вул. Зборовських (Донецькій) були великі городницькі заклади німців Шнайдера й Гайслера, котрі не мали ще ніякої конкуренції й робили на квітах великі маєтки, але у другім поколінню їх доми підупали. При Замарстинівській вулиці були теж городники, зокрема Штінцінг, які знову продукували ярину.
В деяких місцях на передмістю серед малих міщанських осель були й заможніші двори. При кінці теперішньої Замкової вулиці в XVII ст. був фільварок зукраїнщених греків Папарів, який перейшов на власність монастиря св. Івана Богослова (тепер цвинтар Папарівка (не існує)). При Замарстинівській вулиці, по лівім боці околиці залізничного мосту, у XVIII ст. була палата Четвертинських. За теперішньою Жовківською рогачкою була палата Целецьких, прикрашена мармуром й фресками; пізніше перейшла до Бачевських — власників фабрики горілок. Мармур прикрашає тепер каплицю Бачевських на Личаківськім цвинтарі.
Український національний рух на Жовківськім передмісті розпочався при кінці XIX ст. За почином оо. Василіян в 1904 р. засновано читальню «Просвіти», що містилася зразу на вулиці Об'їзд (Долинського), ч. 6. Незабаром засновано тут Захоронку. В 1912 р. відкрито перший клас школи ім. Короля Данила, що була зразу на вул. св. Мартина (Декабристів), ч. 24 а. Тепер міститься Захоронка на вул. Жовківській, ч. 62, і тут тепер знаходяться українські установи.