28 квітня у Львові, в Кінопалаці проходитиме фестиваль короткометражного кіно! Початок о 23:30... до рання...

Французьке короткометражне кіно почувається чимдалі краще! Самі режисери з продюсерами продовжують звично скаржитися на недостатність фінансування й належної уваги, але факти – річ уперта. Щороку у Франції тільки на плівці традиційно виходить понад 400 короткометражних стрічок, а лавиноподібне поширення цифрових технологій привело до справжнього кіновибуху – один лише далеко не всеосяжний каталог Аґенції короткого метру зафіксував торік понад 600 нових позицій. Пояснень цьому є кілька: й вагома державна підтримка, й зацікавлення кабельних телеканалів у зручному для програмування “малому форматі”, і спеціалізовані тематичні сеанси та “ночі” в багатьох кінотеатрах Франції, і сучасна культурна політика реґіоналізації культури країни – ентузіастам “на місцях” куди простіше організувати мобільний короткометражній фестиваль, аніж фінансувати “великий”. А ще виходить дуже цікавий журнал Bref, присвячений проблематиці й теорії винятково короткого кіна. А якщо згадати інтернет… Аґенція Unifrance продовжує популяризувати французьку “малу форму” за кордоном, і великою мірою завдяки саме їй український глядач укотре матиме змогу провести неймовірну за насиченістю “довгу ніч короткого метру”.

Цьогорічна програма певною мірою відрізняється від попередніх – якщо минулими роками було демонстровано переважно “свіжі” фільми, то нині впадає в око доволі значна кількість “класики жанру” попереднього 20-річчя. Короткий метр у Франції багато мистців розглядають як своєрідний трамплін для стрибка у велике кіно – успіх короткометражного дебюту зазвичай доводить продюсерам, сказати б, профпридатність майбутнього режисера. Буде вельми цікаво побачити перші роботи широковідомих нині режисерів: “Літню сукню” (1996) Франсуа Озона, “Керосинову Жізель” (1988) Яна Кунена, “Дурниці” Жана-П’єра Жене (1989) із фантастичним Домініком Піноном у головній ролі, а також короткометражний дебют Роха Стефаника “Дрібна сварка” (1988) – повнометражний фільм Stand By цього французького режисера українського походження через кілька років переміг у Києві на фестивалі “Молодість”.

28 січня 2005 року пішов із життя видатний французький актор Жак Вільре, й організатори “Ночі” вирішили згадати дві його маловідомі ролі. “Ударник Болеро” (1992) Патріса Леконта – це віртуозне соло (музичне й акторське) Вільре, а “Діалог глухих” (1985) Бернара Ноера – не менш витончений дует з іншим визначним коміком французького кіна – П’єром Рішаром. Бернар Ноер, до речі, особисто відвідає Київ і проведе майстер-клас. “Акторський чинник” теж став важливим критерієм цьогорічного відбору програми: ми побачимо “короткі ролі” Марі Трентіньян, Крістін Скотт-Томас, Франсуа Берлеана, Валерії Бруні-Тедескі, Фредеріка Діфенталя, П’єра Клементі й багатьох інших цікавих виконавців. Коротка форма дозволяє “бавитись у кіно” й досить далеким від нього людям – в “Омнібусі” (1992) Сема Карманна можна помітити відому письменницю Бріжіт Обер, а в “Неґрі” (1998) Франсуа Леві-Кюнца – Крістіана Болтанскі.

А загалом ніч буде довгою, і щоб досидіти до ранку, треба “тримати тонус” – переважну більшість цьогорічної програми традиційно становитимуть мінікомедії та анімація. Не слід робити помилкового висновку, ніби так воно у Франції і є: короткий метр там не менш достойний рід мистецтва, ніж “великий”. Він теж торкається всіх важливих проблем сучасности й містить багато експериментів, але цей кінематограф треба дивитись окремо. Не шість годин поспіль, в іншій атмосфері й, мабуть, не вночі…

(c) Олександр Пєрєвалов