1772 року у Львові, столиці королівства Галичини і Володомирії Австро-Угорської імперії, налічувалося 8 аптек, а загалом на Галичині — 15.

Через рік губернатор Антон Перген видає указ про санітарний патент, який стає програмою впорядкування медично-аптечної справи у краї. Вперше фармацію відокремлено від медицини, лікарям заборонено виготовляти ліки, аптекарям — працювати без університетського диплома. Нова влада запровадила жорстке квотування аптек — один заклад на кілька тисяч осіб. Це мало послабити конкуренцію між аптеками, забезпечити вищі прибутки і допомогти їм утвердитися на ринку. Тож, щоб започаткувати аптечний бізнес, треба було аргументувати його споживчу необхідність. Останнє слово у відкритті нової аптеки було за місцевою владою і поліцією. Водночас аптекарі отримували низку привілеїв: відповідно до Статуту професійного цеху вони користувалися державним гербом на вивісках та упаковках, мали пріоритет в отриманні звання почесного громадянина міста, звільнялися від військового обов’язку.

Фармацевтичні заклади чітко класифікували за категоріями: королівські, домашні, публічні, військові, гомеопатичні. Власники королівських аптек звільнялися від сплати всіх податків і особисто обирали місце для будівництва свого закладу. Домашні аптеки з готовим асортиментом ліків дозволялося тримати лише тим лікарям, які працювали в аптечному вакуумі: в радіусі не менше ніж одна миля не було жодного фармацевтичного закладу. Публічні аптеки переходили у спадок і могли вільно продаватися. Щоправда, на це треба було одержати дозвіл влади. Спочатку такий порядок стимулював розвиток аптечного бізнесу на Галичині, але згодом призвів до жорсткої монополізації фармацевтичного ринку і зростання цін на аптечні заклади. Якщо в середині XIX ст. аптеку у Львові можна було придбати за 10-20 тис. злотих, то наприкінці століття — за 50-100 тис.

Водночас умови отримання аптечної концесії, на кожну з яких претендувало по кілька десятків магістрів, сприяли чиновницькій корупції. Часто процес розтягувався на кілька років, і вирішальним аргументом тут були зв’язки та гроші. Реформаторські пропозиції фармацевтичної спільноти, яка вимагала скасування спадковості в аптечній системі й запровадження особистої концесії (до смерті аптекаря чи до його відмови) та прозорого конкурсу на дозвіл, влада обмежила окремими косметичними указами.

Кілька років витратив на подолання різних бюрократичних перешкод один з найталановитіших галицьких фармацевтів Теодор Торосевич, уродженець Станіславова (нині Івано-Франківськ), щоб 1819 року відкрити у Львові аптеку «Під імператором Титусом». Здобувши блискучу освіту у Відні, він з патріотичних міркувань приїхав до Львова і розгорнув тут бурхливу науково-підприємницьку діяльність: синтезував нові ліки, дослідив джерела галицьких мінеральних вод, запровадив нові технології у різні виробничі галузі. Рекомендації Теодора Торосевича використовувалися в цукровому виробництві. А ідея розфасування ліків в аптечне скло червоного та жовтого забарвлення, що забезпечує їх краще зберігання, поширилася і на закордонні аптеки. Австрійський імператор нагородив Теодора Торосевича, який зарекомендував себе ще й як меценат, «Золотим хрестом заслуги з короною».

Одна з найреспектабельніших публічних аптек у Львові «Під угорською короною» (1791 рік) — лише один із напрямів диверсифікованого бізнесу Юзефа Шепта. Він був власником лісопереробних підприємств, управляв та вів фінансові справи курорту Моршин, води і сіль якого збагачували асортимент його львівської аптеки. Для популяризації своїх послуг аптека «Під угорською короною» видавала щомісячний «Кур’єр аптекарський», що мав комерційне спрямування.

Найбільше фармацевтичне підприємство у Львові створив Петро Міколяш. Бізнес починався 1826 року з аптеки «Під Зіркою». Завоювання ринку Петро Міколяш розпочав з приготування ліків з напівфабрикатів, які зі знижками закуповував у промислових виробників у Відні. Привабливий за ціною фармацевтичний товар допоміг згодом створити дистрибуційну мережу провінційних аптек і зайняти великий сегмент галицького ринку. У 1910 році нащадки Петра Міколяша та їхні партнери організували акціонеру фабрику «Лаокоон», яка тепер називається «Галичфарм».

Домові аптеки Галичини
(Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області)
1875 р.  - 12
1885 р.  - 20
1897 р. -  17
1903 р.  - 38
1908 р.  - 33
1925 р.  - 2
(з) № 11 від 14-03-2005 тижневик "Контракти"